Поверхневий погляд на американську економіку фіксує тривожний сигнал: другий рік поспіль кількість банкрутств великих компаній б'є рекорди. Однак за цими цифрами ховається набагато складніша та тривожніша картина. Аналіз показує, що в США під єдиним економічним прапором фактично існують дві абсолютно різні кредитні системи, і їхній стан кардинально відрізняється.

У першій половині 2026 року збанкрутували 372 великі американські компанії — це максимум з 2010 року. Роком раніше показник був майже ідентичним — 371. Здавалося б, наявний стійкий тренд на погіршення. Але, як показують мої розрахунки, ця цифра не є вибуховим зростанням. Вона фактично застигла на 16-річному плато, додавши лише 0,27%. Основна маса банкрутств припадає на три сектори: промисловість (50 заявок), споживчий сектор (35) та охорону здоров'я (26). Важливо зазначити, що йдеться про великі публічні та приватні компанії, а не про весь бізнес країни.

Два полюси: стабільність великого капіталу та крах малого

Підтвердженням стабільності для великого бізнесу слугує динаміка на ринку високодохідних облігацій. Спред за ними звузився з 406 базисних пунктів у березні до приблизно 304 до червня. Кількість дефолтів за облігаціями з рейтингом також знизилася — з 63 до 50. Примітно, що березневий пік спреда був частково спровокований ескалацією конфлікту в Перській затоці. Однак навіть після відновлення бойових дій цього місяця показник продовжив знижуватися, ніби ринок ігнорує зовнішні загрози.

Цілком інша картина — у світі малого та середнього бізнесу. Тут кількість комерційних банкрутств за Главою 11 зросла на 28%, досягнувши 4589. А кількість реорганізацій малого бізнесу підскочила на 50% — до 1663. Різниця між цими двома світами — у доступі до фінансування. Великі компанії з кредитним рейтингом, що торгуються на біржі, можуть рефінансувати борг і виживати. Малий та приватний бізнес, що сидить на плаваючій ставці, в результаті опиняється в суді у справі про банкрутство.

Сам суд у справах про банкрутство в цій ситуації працює не як морг, а як захисний бар'єр: борг конвертується у власність, а бізнес продовжує функціонувати. Минулого року 61,2% банкрутів обрали реорганізацію, а не ліквідацію. Це показує, що система намагається адаптуватися, але навантаження на неї зростає.

Прихована бомба на ринку держборгу

Однак існує і третій, ще глибший ризик, про який майже ніхто не говорить. Він криється у зміні структури власників державних облігацій США. У 2007 році 75% держборгу тримали «нечутливі» до ціни покупці — центробанки, ФРС та комерційні банки. Сьогодні їхня частка впала до 52%.

Звільнене місце зайняли хедж-фонди. Вони проводять угоди з плечем, що фінансуються за рахунок короткострокових позик репо. Саме в цьому я вбачаю головну загрозу. Коли ринок репо застигає, такі фонди розпродають папери швидко і всі разом. Подібне вже траплялося в березні 2020 року, коли ФРС довелося втрутитися, щоб зупинити обвал.

Ситуацію погіршує зростання державних видатків. Дефіцит у $2 трлн на рік змушує випускати все більше облігацій, які тиснуть на і без того крихкий ринок. Мій висновок однозначний: наступна криза на ринку облігацій прийде не від дохідностей. Її викличе не ціна паперів, а те, в чиїх руках вони опиняться. І якщо хедж-фонди почнуть скидати свої позиції, ми побачимо колапс ліквідності, який торкнеться всіх класів активів, включаючи криптовалюти.

Як аналітик, я бачу, що поточна ситуація — це не просто статистика банкрутств. Це системний зсув, коли великий капітал ізолюється від ризиків за рахунок доступу до дешевого фінансування, у той час як малий бізнес і ринок держборгу стають зонами підвищеної турбулентності. Інвесторам варто готуватися до волатильності, джерелом якої стане не корпоративний сектор, а найбільш «безризиковий» актив у світі.