США другий рік поспіль фіксують рекордні показники банкрутств великих компаній — 372 випадки у першій половині 2026 року, що є максимумом з 2010 року. Однак за цією цифрою ховається набагато складніша та тривожніша картина, ніж здається на перший погляд. Аналіз незалежних експертів виявляє дві різні кредитні системи, що працюють під одним прапором.
Ключовий момент: кількість банкрутств великих корпорацій не зростає, а фактично застигла на 16-річному плато. Приріст становив лише 0,27% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Основне навантаження припало на промисловість (50 заявок), споживчий сектор (35) та охорону здоров'я (26). Це свідчить не про системну кризу, а про локальні проблеми в окремих галузях.
Водночас спред за високодохідними облігаціями звузився з 406 базисних пунктів у березні до приблизно 304 у червні, а кількість дефолтів за облігаціями з рейтингом знизилася з 63 до 50. Ринок ніби не помічає геополітичних ризиків, хоча березневий пік спреда був частково спричинений конфліктом у Перській затоці.
Світ малого бізнесу: де справжня криза
Цілком інша картина розгортається в сегменті малого бізнесу. Кількість комерційних банкрутств за главою 11 зросла на 28%, досягнувши 4589. Реорганізація малих підприємств підскочила на 50% — до 1663. Різниця між двома світами пояснюється доступом до капіталу: великі компанії з кредитним рейтингом можуть рефінансувати борг, тоді як малий та приватний бізнес із плаваючою ставкою опиняється в суді у справах про банкрутство.
Примітно, що суд у цьому випадку працює не як «морг», а як захисний бар'єр: борг перетворюється на власність, а бізнес продовжує функціонувати. Минулого року 61,2% банкрутів обрали реорганізацію, а не ліквідацію.
Прихована загроза на ринку державних облігацій
Окремий ризик, про який майже ніхто не говорить, зріє на ринку державних облігацій США. Структура власників кардинально змінилася: у 2007 році 75% казначейських паперів перебувало в руках «нечутливих» до ціни покупців — центральних банків, ФРС та комерційних банків. Сьогодні їхня частка впала до 52%. Звільнене місце зайняли хедж-фонди, які проводять угоди з плечем, що фінансуються за рахунок короткострокових позик репо.
Коли ринок репо застигає, такі фонди розпродають папери швидко і всі разом. Це вже відбувалося в березні 2020 року, коли ФРС довелося втрутитися, щоб зупинити обвал. Ситуацію погіршує зростання державних витрат: дефіцит у $2 трлн на рік змушує випускати все більше державних облігацій, які тиснуть на і без того крихкий ринок.
Мій висновок: наступна криза на ринку облігацій прийде не від дохідностей. Її викличе не ціна паперів, а те, в чиїх руках вони опиняться. Ринок державних облігацій США — це не просто індикатор, це бомба уповільненої дії, і ми вже бачимо, хто тримає сірник.