Сполучені Штати другий рік поспіль фіксують рекордну кількість банкрутств серед великих корпорацій. Однак, як показують мої розрахунки та аналіз даних, ця тривожна статистика приховує набагато складнішу та поляризованішу картину, ніж здається на перший погляд.
У першій половині 2026 року збанкрутували 372 великі американські компанії — це максимум з 2010 року. У 2025 році показник був практично ідентичним (371), що само по собі також стало піком за 16 років. На перший погляд, криза очевидна. Але якщо копнути глибше, стає зрозуміло: кількість банкрутств не злітає, а застигла на одному рівні, додавши лише 0,27%.
Дві різні кредитні системи під одним прапором
Аналіз показує, що за цими цифрами ховається не єдиний тренд, а два діаметрально протилежних світи. Основний удар банкрутств припав на три сектори: промисловість (50 заявок), споживчий сектор (35) та охорону здоров'я (26). При цьому до уваги беруться як публічні, так і великі приватні компанії, а не весь бізнес країни.
Ключовий індикатор — динаміка на кредитному ринку. Спред за високодохідними облігаціями звузився з 406 базисних пунктів у березні до приблизно 304 до червня. Кількість дефолтів за облігаціями з рейтингом впала з 63 до 50. Березневий пік спреда частково був викликаний геополітичним конфліктом у Перській затоці, але ринок, ніби не помічаючи цього, продовжив знижуватися. Великі компанії з кредитним рейтингом, що торгуються на біржі, успішно рефінансують борги та виживають.
Цілком інша картина у світі малого бізнесу. Кількість комерційних банкрутств за Главою 11 зросла на 28%, до 4589, а реорганізації малого бізнесу підскочили на 50%, до 1663. Різниця, як я бачу, у доступі до капіталу. Великі корпорації мають доступ до ринків капіталу та рефінансування, тоді як малий та приватний бізнес із плаваючими ставками опиняється в суді у справах про банкрутство. Сам суд, до речі, працює не як морг, а як захисний бар'єр: борг перетворюється на власність, а бізнес продовжує працювати. Минулого року 61,2% банкрутів обрали реорганізацію, а не ліквідацію.
Прихована загроза на ринку держоблігацій: хто тримає папери?
Окремий, набагато небезпечніший ризик, який я бачу, зріє на ринку держоблігацій. Суть проблеми — у зміні складу власників. У 2007 році 75% американських держоблігацій тримали нечутливі до ціни покупці: центробанки, ФРС та комерційні банки. Сьогодні їхня частка впала до 52%.
Звільнене місце зайняли хедж-фонди. Вони проводять угоди з плечем, що фінансуються за рахунок короткострокових позик репо. Ось де, на мою думку, криється головна вразливість. Коли ринок репо застигає, такі фонди розпродають папери швидко і всі разом. Це вже відбувалося в березні 2020 року, коли ФРС довелося втрутитися, щоб зупинити обвал.
Погіршує ситуацію зростання державних витрат. Дефіцит у $2 трлн на рік змушує Казначейство випускати все більше держоблігацій, які тиснуть на і без того крихкий ринок.
Мій висновок: Наступна криза на ринку облігацій прийде не від дохідностей. Її викличе не ціна паперів, а те, в чиїх руках ці папери опиняться. Саме ця зміна власників — від стабільних інститутів до спекулятивних фондів — і є тим «сплячим» фактором, який може спровокувати нову хвилю турбулентності, набагато серйознішу, ніж поточні рекорди банкрутств.