Ринок стейблкоїнів переживає фундаментальну трансформацію. Якщо ще нещодавно домінування Tether (USDT) та Circle (USDC) здавалося непохитним, то сьогодні ми спостерігаємо лавиноподібне зростання кількості корпоративних емітентів. За даними CoinGecko, до середини 2026 року капіталізація сектору перевищила $300 млрд, збільшившись за два роки майже вдвічі. Але головне не в цифрах, а в якісному зсуві: близько 90% найбільших світових фінансових інститутів або вже запустили власні стейблкоїни, або перебувають на фінальній стадії підготовки.

Каталізатором цього процесу стало підписання в США закону GENIUS Act у липні 2025 року. Документ уперше на федеральному рівні закріпив правовий статус платіжних стейблкоїнів і, що важливіше, фактично зрівняв традиційні банки з емітентами цифрових активів. Тепер будь-який фінансовий інститут із федеральним страхуванням депозитів може легально випускати доларові токени через дочірні структури. І хоча норми набудуть чинності лише в січні 2027 року, архітектура ринку вже змінюється на очах.

Економіка емісії: чому це вигідно

Механіка роботи фіатно-забезпечених стейблкоїнів проста та елегантна з точки зору бізнесу. Емітент отримує долари, видає натомість токени, а базовий актив спрямовує на купівлю короткострокових казначейських облігацій США, які приносять 4–5% річних. Власник монети отримує лише право погасити її один до одного, а вся дохідність осідає на рахунках компанії-емітента. За підсумками 2024 року чистий прибуток Tether перевищив $13 млрд — і це лише один приклад.

Логіка корпоративних гігантів стає гранично прагматичною: навіщо віддавати мільярдну маржу стороннім емітентам, якщо можна розгорнути власний смарт-контракт і замкнути грошові потоки на собі? Саме цей розрахунок, на мою думку, лежить в основі запуску PYUSD від PayPal, RLUSD від Ripple та десятків локальних банківських токенів.

Від Libra до Open USD: еволюція ідеї

Історичний контекст тут критично важливий. У 2019 році проект Libra від Facebook (Meta) був похований під тиском регуляторів — Конгрес США та європейські центробанки побачили в ньому загрозу макроекономічній стабільності. Сьогодні та сама модель не просто легалізована, а й активно заохочується. Змінився лише склад учасників, допущених до «друкарського верстата».

Найбільш показовим прикладом нової реальності став консорціум Open USD, який об'єднав Stripe, Coinbase, Shopify, Spotify та інших гігантів. Їхня стратегія принципово відрізняється від традиційних емітентів: OUSD відмовився від комісій за мінт та спалювання, обіцяючи розподіляти основну частину резервного доходу серед партнерів екосистеми. Це перетворює стейблкоїн зі спекулятивного активу на високоефективну розрахункову інфраструктуру — і в день анонсу акції Circle впали на 18%.

Фрагментація та ризики: уроки історії

Сьогоднішній ландшафт стейблкоїнів дедалі більше нагадує еру вільного банківського права в США (1837–1863), коли сотні приватних банків випускали власні банкноти, а курс кожної коливався залежно від віддаленості емітента та рівня довіри до нього. Та епоха фінансового хаосу завершилася примусовим створенням єдиного державного стандарту. Питання в тому, чи повториться цей сценарій зараз і хто стане новим регуляторним хабом.

Паралельно з корпоративними війнами наростає політичний розкол. Стейблкоїн перестає бути нейтральним платіжним засобом — разом із токеном емітенти експортують власні правила комплаєнсу, включаючи механізми одностороннього блокування адрес. Якщо сьогодні блокуються лише окремі великі гаманці, то завтра цей процес може бути повністю автоматизований.

Моя експертна оцінка: Поточна гонка стейблкоїнів — це не про інновації і вже точно не про децентралізацію. Це боротьба за контроль над майбутньою фінансовою інфраструктурою, де кожен емітент намагається закріпити за собою місце під сонцем, поки ринок остаточно не консолідувався. Проблема в тому, що замість вирішення завдання повернення грошей до ринкової форми ми отримуємо дедалі більше похідних сумнівної якості, зведених поверх і без того ненадійних фіатних валют. Результатом стає зростання кількості грошових замінників, а не підвищення стійкості системи.