Головний бар'єр для транскордонних розрахунків у криптовалюті — це зовсім не технології, а відсутність масового попиту. Ринок доводиться формувати практично з нуля, і це потребує не лише інфраструктури, а й глибокої освітньої роботи з бізнесом.
Ключова проблема, з якою стикаються учасники зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) при спробі впровадити криптовалютні розрахунки, знаходиться не на стороні російського експортера чи імпортера, а на стороні закордонного контрагента. Іноземним постачальникам, як правило, криптовалюта не потрібна — їм потрібен фіат. Перехід на цифрові активи значною мірою є вимушеним кроком для Росії, продиктованим геополітичними обмеженнями, які прискорюють цифровізацію платежів.
Перша хвиля: майнери та імпортери з «крипто-дружніх» юрисдикцій
Першими в крипторахунки йдуть ті, хто вже так чи інакше стикався з цифровими активами. Найочевидніші сегменти — майнери та імпортери, які працюють з юрисдикціями, де рівень прийняття криптовалют вищий: Близький Схід, Киргизія, Гонконг, Індонезія. Ці компанії за останні кілька років уже стикалися з криптою, розуміють механіку та готові приймати такі платежі. Саме від них, за оцінками експертів, і пішла перша хвиля клієнтів.
«Компанії, які працюють з цими географіями і самі за останні кілька років стикалися з криптою та розуміють, як з цим працювати, — саме від них у першу чергу прийшли ці платежі», — описує першу хвилю клієнтів представник банківського сектору.
Масовий попит: довгий шлях від розмови до угоди
З корпоративним ринком все складніше. Звичайному корпорату недостатньо просто запропонувати оплату в криптовалюті. Йому доведеться довго пояснювати саму суть інструменту, принципи ціноутворення та те, як порівнювати новий спосіб розрахунків з уже доступними. Ситуацію можна порівняти із запуском цифрових фінансових активів, коли ринок доводилося вибудовувати з нуля.
Шлях від першої розмови до конкретної угоди виявляється довгим, а віддача на ранніх етапах — низькою. Це вимагає від учасників ринку не лише технологічної готовності, а й значних інвестицій в освіту та консалтинг. Поки що крипторахунки в ЗЕД — це ніша для тих, хто вже «в темі», а не масовий інструмент.
Моя думка: Поточна ситуація нагадує ранні етапи впровадження блокчейну в традиційний бізнес: технологія є, але для її прийняття потрібно подолати інерцію мислення та відсутність довіри. Поки попит на крипторахунки в Росії штучно стимулюється зовнішніми факторами, масове впровадження залишатиметься питанням часу та зусиль з розвитку інфраструктури та фінансової грамотності.