Ринок транскордонних розрахунків у криптовалюті в Росії стикається з парадоксальною ситуацією: основним бар'єром виступає не відсутність технологічної бази або регуляторних рамок, а практично повна відсутність попиту з боку бізнесу. Доводиться формувати цей попит буквально з нуля, проводячи масштабну освітню роботу.
Як показує практика, об'єктивне обмеження для впровадження криптовалютних платежів у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД) лежить на боці закордонного контрагента. Іноземним постачальникам, як правило, криптовалюта не потрібна — їм потрібні фіатні кошти. Росія ж змушена прискорено впроваджувати цифровізацію розрахунків під тиском геополітичних факторів, що створює асиметрію інтересів.
Перша хвиля: майнери та імпортери з «крипто-дружніх» юрисдикцій
Першими в крипторозрахунки йдуть ті компанії, які вже так чи інакше стикалися з цифровими активами та розуміють механіку роботи. Найпростіші сегменти — це майнери, а також імпортери, які завозять товари з юрисдикцій з високим рівнем прийняття криптовалюти: Близький Схід, Киргизія, Гонконг, Індонезія. Саме від них у першу чергу надходять запити на проведення платежів у криптовалюті.
«Компанії, які працюють з цими географіями і за останні кілька років вже стикалися з криптою, розуміють, як з цим працювати — саме від них у першу чергу прийшли ці платежі», — описує першу хвилю клієнтів представник корпоративно-інвестиційного бізнесу одного з великих російських банків.
Корпоративний сектор: довгий шлях від розмови до угоди
З корпоративним ринком ситуація значно складніша. Звичайному корпорату недостатньо просто запропонувати оплату в криптовалюті — потрібне тривале пояснення суті інструменту, принципів ціноутворення та порівняння з уже доступними способами розрахунків. Шлях від першої розмови до конкретної угоди виявляється довгим, а віддача на ранніх етапах — низькою.
Експерти проводять паралель із запуском ринку цифрових фінансових активів (ЦФА), який також довелося вибудовувати практично з нуля. Аналогічний процес ми спостерігаємо і у сфері криптовалютних розрахунків: знадобиться час і системна робота, щоб сформувати стійкий попит і довіру до цього інструменту серед російських учасників ЗЕД.
Мій аналіз: Поки російський бізнес не побачить чітких економічних вигод і зниження транзакційних витрат, масового переходу на крипторозрахунки не відбудеться. Ключовим драйвером може стати не стільки тиск ззовні, скільки поява зручних і легальних інфраструктурних рішень, здатних конкурувати з традиційними банківськими переказами за швидкістю та вартістю.