Головним гальмом для впровадження криптовалютних розрахунків у російській зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД) є не відсутність технологій, а практично повна відсутність попиту. Ринок доводиться формувати буквально з чистого аркуша.
Ключова проблема криється не в Росії, а на боці закордонного контрагента. Іноземним постачальникам, як правило, криптовалюта не потрібна — їм потрібні фіатні гроші. Перехід на цифрові активи значною мірою є вимушеним кроком, продиктованим геополітичною ситуацією, яка змушує прискорено впроваджувати нові платіжні інструменти.
Перша хвиля: хто вже в грі
Першими до крипторозрахунків підключаються компанії, які так чи інакше вже знайомі з цифровими активами. Це майнери, а також імпортери, що працюють з юрисдикціями, де рівень прийняття криптовалют вищий: Близький Схід, Киргизстан, Гонконг, Індонезія. Іншими словами, перші клієнти — це ті, хто вже розуміє механіку та готовий приймати платежі в крипті.
Однак із корпоративним сектором ситуація набагато складніша. Просто запропонувати оплату в криптовалюті недостатньо. Доводиться довго й детально пояснювати суть інструменту, принципи ціноутворення та те, як новий спосіб розрахунків співвідноситься з уже доступними.
Ринок потрібно вибудовувати з нуля
На думку експертів, поточна ситуація нагадує запуск цифрових фінансових активів — ринок доводиться вибудовувати заново, з нуля. Шлях від першої розмови до конкретної угоди виявляється довгим, а віддача на ранніх етапах — низькою.
Мій коментар: На мою думку, ми спостерігаємо класичний парадокс «курки та яйця». Поки не буде масової пропозиції та ліквідності, попит не виникне, а без попиту ніхто не розвиватиме інфраструктуру. Ключовим драйвером тут може стати не стільки бізнес, скільки державна підтримка та створення чітких регуляторних рамок, які знизять поріг входу для корпорацій.