Експерти платіжного гіганта Visa спільно з блокчейн-аналітичною компанією Artemis провели глибокий аналіз майбутнього платежів для ІІ-агентів. Їхній висновок однозначний: традиційні картки та стейблкоїни займуть принципово різні ніші в цій екосистемі.

Автори розділили всі транзакції ІІ-агентів на дві категорії. Перша — покупки за прямим дорученням людини: бронювання квитків, управління підписками, замовлення товарів. Ці операції за своєю суттю аналогічні звичній онлайн-торгівлі та можуть обслуговуватися через класичні платіжні картки.

Друга категорія — це високочастотні мікроплатежі, де сума кожної транзакції становить менше одного долара. Йдеться про оплату окремих запитів до API, доступ до обчислювальних потужностей, купівлю даних або використання програмних інструментів. Саме тут, на думку аналітиків, стейблкоїни демонструють свою беззаперечну перевагу.

Фіксовані комісії, які стягують карткові мережі, роблять їхню інфраструктуру економічно невигідною для таких мікротранзакцій. Водночас у мережах Base та Solana комісії за проведення операцій становлять частки цента, що ідеально підходить для автоматичних розрахунків між програмами.

Два протоколи на сцені

У доповіді детально розглянуто два відкриті платіжні протоколи: x402 (активно використовуваний у Base, Solana та Polygon) і протокол машинних платежів (MPP). Останній підтримує розрахунки як через блокчейни, так і через традиційні платіжні системи, що робить його гібридним рішенням.

Дані Artemis на 21 квітня показують, що через протокол x402 після очищення від фіктивних та тестових операцій пройшло близько $15 млн у рамках 109,6 млн транзакцій. Для MPP ці показники значно скромніші: приблизно $25 000 та 115 000 переказів. Вихідні невідфільтровані дані були помітно вищими — $135,7 млн та 178,3 млн операцій через x402, що підтверджує масштаб проблеми "сміттєвих" транзакцій у цій сфері.

Ключова проблема — довіра

Головним невирішеним питанням автори дослідження називають довіру. Поки незрозуміло, хто має нести відповідальність за помилкову або несанкціоновану покупку, здійснену ІІ-агентом: власник агента, оператор платформи, розробник моделі чи продавець.

Існуючі механізми повернення платежів (chargebacks) розроблені для операцій, що здійснюються людьми. Усталеного механізму для оскарження тисяч автоматичних транзакцій на годину поки не існує. Додатковий ризик створюють шкідливі інструкції, здатні перенаправити платіж або змусити ІІ-агента здійснити незаплановану покупку.

Автори допускають формування гібридної моделі: картки використовуватимуться для авторизації та покупок за дорученням людей, а стейблкоїни — для розрахунків між програмами. Обидва способи оплати можуть застосовуватися на різних етапах одного завдання.

Моя експертна оцінка: Цей аналіз чітко позначає, що стейблкоїни стають не просто спекулятивним інструментом, а фундаментальною інфраструктурою для економіки ІІ-агентів. Однак без вирішення проблеми юридичної відповідальності за дії алгоритмів масове впровадження таких платежів залишиться під питанням. Ринок чекає не лише технологічних, а й регуляторних інновацій.