Фракція ЛДПР на чолі з Леонідом Слуцьким ініціювала внесення до Держдуми законопроєкту, який кардинально змінює підхід до використання генеративних технологій. Згідно з документом, застосування діпфейків має розглядатися як обтяжуюча обставина під час вчинення будь-яких злочинів. Ініціатива, на перший погляд, виглядає логічним кроком в епоху стрімкого розвитку ШІ, але викликає питання через власні експерименти партії з цією ж технологією.
Механізм нового закону: дві ключові схеми
Розробники законопроєкту виділяють два основні сценарії, де діпфейки стають інструментом зловмисників. Перший — імітація реальної людини: згенеровані файли відтворюють голос або дії конкретної особи, які вона ніколи не вчиняла. Другий — створення вигаданого образу: технології моделюють неіснуючого персонажа для ведення незаконної діяльності, від шахрайства до дискредитації.
Автори пояснювальної записки підкреслюють, що сучасні діпфейки настільки реалістичні, що вводять в оману навіть досвідчених користувачів. Шахраї активно використовують цю технологію для надання ваги своїм схемам, що значно ускладнює розслідування та правильну кваліфікацію правопорушень. Запропоновані зміни дозволять судовій системі точніше розмежовувати міру відповідальності, надаючи кримінальному праву адекватний інструмент для роботи в цифрову епоху.
Партійна суперечність: ШІ-Жириновський та мемкоїни
Особливий інтерес викликає контекст: ЛДПР, яка вимагає саджати за діпфейки, сама активно експериментує зі ШІ. На одному з економічних форумів у Санкт-Петербурзі партія презентувала унікальну нейромережу «Жириновський». Віртуальний двійник засновника партії, навчений на масиві архівних листів, інтерв'ю та виступів, здатний формулювати логічні відповіді, імітуючи манеру Володимира Вольфовича.
Розробники підкреслюють меморіальний характер проєкту, створеного виключно за згодою керівництва. Однак сам факт щільної роботи партійців із відтворенням людської подоби додає обговоренню додаткової ваги. Більше того, один із депутатів ЛДПР пропонував випустити ювілейний мемкоїн, орієнтуючись на аналогічний проєкт Дональда Трампа. Партія явно прагне закріпитися у високотехнологічному порядку денному, просуваючи свій образ серед молодіжної аудиторії.
Мій аналіз. Ініціатива ЛДПР — симптом назрілої необхідності, але її реалізація виглядає як спроба «зачинити ворота після того, як коня вкрали». Замість системного регулювання ШІ ми отримуємо точкові кримінальні заходи, які навряд чи зупинять вправних шахраїв. Дивно, але партія, яка створила власного цифрового двійника, тепер вимагає карати за аналогічні дії. Це створює небезпечний прецедент подвійних стандартів, де «свої» діпфейки — культурна спадщина, а «чужі» — кримінальний злочин.