Доларові інвестори, втомлені пошуком прибутковості в епоху високих ставок ФРС, можливо, не помічають один із найелегантніших і недооцінених інструментів на планеті. Йдеться про швейцарські акції. Поєднання фундаментального зростання та унікального валютного «керрі» (carry trade) перетворює цей ринок на справжній «чітерський код», про існування якого мало хто здогадується.
Багаторічні дані, що відстежуються з 1926 року, демонструють вражаючу стабільність: середньорічна дохідність швейцарського ринку акцій за останні 100 років становила близько 7,7%. Однак для власника долара США ця цифра — лише половина картини.
Подвійна вигода: зростання плюс керрі
Секрет криється в різниці відсоткових ставок. Ключова ставка Швейцарського національного банку (SNB) перебуває на рівні 0%, тоді як ставка ФРС перевищує 4%. Коли доларовий інвестор купує швейцарські акції, він, по суті, позичає долари та конвертує їх у швейцарські франки. При хеджуванні валютного ризику (зворотній конвертації франків у долари) ця різниця в 4% виплачується інвестору, а не навпаки.
Таким чином, хеджування не лише безкоштовне, але й приносить додатковий дохід. Сумарно це дає очікувану двозначну дохідність: близько 7,7% від зростання самих акцій плюс приблизно 4% від валютного керрі. І це при тому, що швейцарський ринок справедливо називають «найнуднішим» у світі — він рясніє компаніями-«компаундерами» на кшталт Nestlé та Roche, які десятиліттями стабільно нарощують прибуток.
Податкові нюанси та практика
Звісно, у стратегії є й зворотний бік. Критики справедливо вказують на складність оподаткування дивідендів для іноземців, що може знизити привабливість прямих інвестицій. Однак для великих інституційних гравців (банки рівня Goldman Sachs або Deutsche Bank) це вирішуване завдання на рівні структурування угоди. Більше того, існують американські депозитарні розписки (ADR) на деякі швейцарські компанії, що спрощує доступ.
Важливо розуміти: керрі в 4% існує рівно доти, доки зберігається розрив у ставках між SNB та ФРС. Тим не менш, історичний рекорд говорить сам за себе: з 1931 року жодна десятирічна інвестиція в швейцарські акції не приносила збитку.
Думка експерта: Ця стратегія — блискучий приклад того, як інвестори часто женуться за шумом на «гарячих» ринках, не помічаючи спокійної, але високої дохідності на найбезпечнішому. Швейцарський ринок — це не просто акції, це фінансовий інструмент, вбудований в унікальну макроекономічну архітектуру. Для довгострокового портфеля в доларах це, мабуть, один із найнедооціненіших активів сучасності.