Росія активно будує власний регульований криптоконтур, орієнтований на транскордонні розрахунки. Однак парадокс у тому, що санкційний тиск поступово звужує можливості виходу за межі країни, ставлячи під сумнів економічну доцільність усієї конструкції. Розберемося, для кого створюється ця інфраструктура і хто в результаті опиниться у виграші.
Криптоконтур — це не просто експериментальний майданчик. Для різних категорій учасників він несе різні вигоди. Для зовнішньоторговельних компаній — це органічне розширення ЕПО (експортно-імпортних операцій) на широке коло учасників і надання їм додаткових повноважень. Для інвестиційних підрозділів — розширення лінійки цифрових продуктів, включаючи ЦФА, та залучення міжнародних інвесторів. Для фінансових організацій — можливість розширити кредитування, включаючи довгострокове та короткострокове, а також впровадити цифрові інструменти на кшталт факторингу. Для держави (ЦБ, Мінфін, ФНС) — виведення де-факто існуючої індустрії в регульоване, оподатковуване русло та усунення проблем із ПВК/ФТ та вимогами FATF.
Вже зараз частка транскордонних переказів, що припадають на криптовалюту, щорічно зростає на 20-30%. Головна проблема, яку вирішує регулювання в Росії, — доступ до інструментів крипторинку для великих банків та регулятора. Великі гравці забирають ринок, і робити це можливо лише за наявності законодавства — будь-якого, головне, щоб правові механізми були.
Санкції та стійкість контуру: міф чи реальність?
Багато хто побоюється, що інфраструктурні елементи потраплять під вторинні санкції. Однак система спокійно працюватиме, як це відбувається з фіатними операціями. Для зниження санкційного ризику застосовуються три ключові заходи: взаємодія з ліцензованими рішеннями СНД та іншими проміжними ланками ланцюжка платежів (це допомагає розмивати слід), управління емісією стейблкоїнів на базі банків (вирішує проблему розмітки смарт-контрактів та гаманців), а також використання альтернативних рішень, включаючи ЦФА, інвестиційні продукти та токенізацію, як резервний варіант на випадок найскладніших сценаріїв.
Чи є сенс у замкнутому контурі?
Цінність криптовалюти — у транскордонності. Якщо контур буде повністю замкнутий всередині РФ, економічний сенс сильно зменшиться, але така ситуація неможлива саме через децентралізацію цифрових валют. Можна намагатися обмежувати вхід-вихід у фіат за межами Росії, але це не закриє контур повністю — не всі країни підтримують політику ізоляції РФ, а сфера DeFi розвинена настільки, що технічно неможливо поставити всі бар'єри, не вбивши відповідні інструменти.
Економічний сенс російського контуру — дати ринку можливість обійти фіатні обмеження за допомогою криптовалюти та заробити на цьому.
Хто виграє, а хто програє?
У програші опиниться лише чорний ринок — він не зникне остаточно, але фінансовий потік через нерегульовані організації поступово спадатиме. Всі інші в довгостроковій перспективі тільки виграють. Однак є й більш жорсткий розклад: російські банки вже розгортають власну інфраструктуру та вміють працювати з криптоінструментами, тому вони опиняються у виграші. Малий та середній капітал, а також стартапи програють, і для них зараз є три шляхи: міграція в інші країни, продаж банкам найближчим часом або створення продуктів, на які у банків поки що не вистачає часу, але які потрібні ринку та конкретним банкам-клієнтам.
Під кого будують криптодепозитарії?
Криптодепозитарії та криптогаманці створюються для клієнтів — це вимога законодавства. Використання криптовалюти давно вийшло за рамки вузького кола анонімних користувачів: купівля машини чи нерухомості за крипту, переказ коштів за кордон вимагають доказів легального походження коштів та готовності до питань про податки. Саме в цьому функція депозитаріїв та регульованих гаманців — допомога користувачам у легальному контурі. Перегини з боку учасників ринку та держави неминучі, причому не стільки через злий умисел, скільки через некомпетентність: нові продукти складні на технічному та користувацькому рівнях, і знадобляться роки підвищення кваліфікації всіх учасників.
Регуляція змінить ринок і дасть «зелене світло» лише інституційним гравцям з великими клієнтськими базами. Йдеться про новий сегмент користувачів криптодепозитаріїв та криптогаманців — це діючі традиційні гравці, клієнти банків, фізичні та юридичні особи, які отримають той самий сервіс у пріоритетному для них банку.
Думка експерта: Створення криптоконтуру в Росії — це не просто реакція на санкції, а стратегічний крок з легалізації та інституціоналізації крипторинку. Однак ключовий виклик — баланс між контролем та збереженням транскордонної природи цифрових активів. Якщо регулятор перетисне з ізоляцією, контур ризикує стати дорогим «огородженим садом», позбавленим головної переваги — глобальної ліквідності та децентралізації.