Російський криптоконтур будується не для того, щоб обходити санкції, а для того, щоб вивести де-факто існуючу індустрію в регульоване та оподатковуване русло. Цей тезис, на перший погляд парадоксальний, насправді є ключем до розуміння всієї конструкції. Санкційний тиск, безумовно, справляє вплив, але він не є ні причиною, ні головною метою створення цієї системи.
Для кого і навіщо створюється криптоконтур?
Криптоконтур — це не єдиний продукт, а екосистема, яка принесе користь різним категоріям учасників ринку. Для зовнішньоторговельних розрахунків це органічне розширення експериментального правового режиму (ЕПР) на широке коло учасників. Для інвестиційних підрозділів — розширення лінійки цифрових продуктів, включаючи можливості для цифрових фінансових активів (ЦФА) та залучення міжнародних інвесторів. Для банків — нові можливості кредитування, факторингу та сек'юритизації боргів.
Для держави в особі Центробанку, Мінфіну та ФНС — це, перш за все, виведення з тіні багатомільярдного обороту, вирішення проблем, пов'язаних з ПВК/ФТ, та забезпечення відповідності вимогам FATF. Таким чином, йдеться про тотальну інвентаризацію та формалізацію ринку.
Санкції: загроза чи стимул?
Багато хто побоюється, що інфраструктурні елементи криптоконтуру потраплять під вторинні санкції. Однак ці ризики усвідомлені і вже мінімізуються. Ключові заходи захисту включають взаємодію з ліцензованими рішеннями з країн СНД, децентралізацію емісії стейблкоїнів на базі банків (що технічно унеможливлює блокування всієї системи цілком) та створення резервних варіантів на базі ЦФА та токенізації.
Система працюватиме, як і фіатні операції: вона не замикається повністю, а лише створює контрольовані шлюзи для входу та виходу. DeFi-сектор розвинений настільки, що технічно неможливо встановити всі бар'єри, не вбивши при цьому самі інструменти.
Хто виграє, а хто програє?
У довгостроковій перспективі в програші опиниться лише нелегальний ринок — його фінансові потоки поступово перетікатимуть у регульовані канали. Всі інші учасники тільки виграють. Однак розклад сил змінюється: великі банки, які вже розгортають власну інфраструктуру та вміють працювати з криптоінструментами, опиняються у виграші. Малий та середній капітал, а також стартапи, навпаки, програють. У них є три шляхи: мігрувати в інші юрисдикції, продатися банкам або створити нішеві продукти, на які у банків поки що не вистачає часу.
Моя професійна думка
Російський криптоконтур — це не експеримент, а неминуча еволюція. Ринок уже давно переріс стадію анонімних транзакцій. Регуляція дасть «зелене світло» лише інституційним гравцям з великими клієнтськими базами, що неминуче призведе до консолідації ринку. Малі та середні учасники, які не зможуть адаптуватися, будуть змушені піти або бути поглинутими. Це жорсткий, але необхідний етап для побудови стійкої та прозорої цифрової економіки.