9 липня 2024 року Європарламент ухвалив рішення, яке багато експертів уже назвали "процедурним нокаутом" для приватності. Тимчасовий режим сканування приватних повідомлень, відомий як Chat Control 1.0, було продовжено до 3 квітня 2028 року. Іронія в тому, що 314 із 607 присутніх депутатів проголосували проти продовження, 276 — за, а 17 утрималися. Однак для блокування документа вимагалася абсолютна більшість від усього складу парламенту — 361 голос із 720. Таким чином, формальне "ні" більшості присутніх не стало юридичним "ні".
Відновлений режим повертає нас до правил ePrivacy, які дозволяють інтернет-платформам на добровільній основі сканувати незашифровані повідомлення на предмет матеріалів про сексуалізоване насильство над дітьми (CSAR). Це не обов'язковий захід: платформи самі вирішують, чи брати участь у програмі. Нагадаю, що ще у 2021 році до цієї схеми підключилися Google, Meta та Microsoft, а під приціл потрапили Gmail, Snapchat, Skype, Instagram, Facebook Messenger, Xbox та поштові сервіси Apple. WhatsApp і Signal, завдяки наскрізному шифруванню, залишаються поза зоною досяжності — серверне сканування для них технічно неможливе. Депутати навіть ухвалили поправку, що виключає сервіси з наскрізним шифруванням, але Рада ЄС має затвердити її протягом трьох місяців.
Криза ефективності та довіри
Критики режиму, включаючи колишнього євродепутата Патріка Брейєра, називають те, що відбувається, "фарсом, який завдає шкоди демократії". І їхні аргументи заслуговують на увагу. Офіційні дані показують, що з 2022 року обсяг повідомлень про ймовірне насильство знизився на 50% — прямий наслідок зростання використання шифрування. Згідно з Єврокомісією, на сканування приватних чатів припало лише 36% усіх повідомлень про зловживання у 2024 році. Решта — публічні пости та хмарні сховища. Федеральне відомство кримінальної поліції Німеччини додає, що 48% сигналів, що надходять, не мають кримінальної значущості, а 40% розслідувань стосуються самих неповнолітніх. При цьому 99% повідомлень від Meta стосуються вже відомих справ.
Особливо показовим є голос жертв насильства. Александр Ханфф, який пережив сексуалізоване насильство, підкреслює: саме конфіденційні комунікації дозволили йому розповісти про те, що сталося, і домогтися засудження злочинців. Марсель Шнайдер, який судиться з Meta через добровільний Chat Control, стверджує, що масова корпоративна стежка не запобігає насильству. Реальний захист, на його думку, вимагає видалення матеріалів у джерела, проактивної роботи поліції в даркнеті та безпечної архітектури додатків.
Мій аналіз: Поточне голосування — лише тимчасовий захід. Основний конфлікт зміщується до постійного регламенту CSAR, який уже охрестили "Chat Control 2.0". Реальна загроза приватності не в добровільному скануванні, а у створенні прецеденту, коли процедурні хитрощі дозволяють ігнорувати волю обраних представників. Якщо Європа хоче захистити дітей, їй потрібні не масові стеження, а точкові, криптографічно обґрунтовані методи, які не руйнують саму архітектуру приватності. Інакше ми ризикуємо отримати закон, який не ловить злочинців, але підриває довіру до цифрової інфраструктури ЄС.