Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв підписав указ, який легалізує майнінг на попутному нафтовому газі (ПНГ) та запускає формування регульованого ринку цифрових активів і стейблкоїнів. Однак, всупереч очікуванням, масового виходу російських майнерів до цієї країни не буде. Мій аналіз, заснований на думках провідних експертів індустрії, показує, що Казахстан — далеко не найпривабливіший варіант для релокації.
Що дає указ Токаєва?
Документ переводить операції з криптоактивами у правове поле, стимулює учасників ринку виходити з сірої зони та створює умови для добровільного розкриття цифрових активів з їхнім подальшим переведенням на платформи вітчизняних провайдерів. Дозволено використання стейблкоїнів для транскордонних платежів бізнесу та держструктурам. Доходи фізичних осіб від операцій з цифровими активами звільняються від індивідуального прибуткового податку — за умови, що угоди проведені через регульовану казахстанську інфраструктуру. На перший погляд, крок прогресивний. Але диявол, як завжди, у деталях.
Майнінг на ПНГ: не панацея
Ключовий момент — технічна сторона питання. Отримання електроенергії з ПНГ — процес неефективний і витратний. Попутний газ дуже сірчистий, брудний, і більша частина капітальних витрат іде на його очищення. Саме тому діючі російські проєкти в основному працюють не на ПНГ, а на сухому відбензиненому газі (СОГ) або природному газі. Обидва варіанти чистіші та дешевші в організації інфраструктури. Отже, сама по собі легалізація ПНГ не створює миттєвої конкурентної переваги.
Чому майнери з РФ не побіжать до Казахстану?
Експерти сходяться в головному: масової міграції не буде. Аргументи вагомі. По-перше, обладнання вже завезено до Росії з російським ПДВ — перевозити його назад економічно недоцільно. По-друге, ціна газу в Казахстані значно вища: 14 рублів за кубометр проти 7-8 рублів у Росії. Додайте сюди витрати на будівництво інфраструктури, навчання персоналу та релокацію компанії — і картина стає зовсім непривабливою.
Важливо пам'ятати історичний прецедент: у 2020 році Казахстан займав 2-3 місце у світовому хешрейті, але через складні вимоги до легального оформлення майнери поїхали звідти до Росії. Зараз ситуація повторюється, але у зворотний бік — тільки з гіршою економікою.
Податки, Білорусь та перспективи Казахстану
Найвигіднішою юрисдикцією для російських майнерів експерти одностайно називають не Казахстан, а Білорусь. Там податок з доходів від майнінгу становить лише 1%, а тариф на електроенергію — 4 рублі за кіловат-годину. Для порівняння: у Росії — 5,5 рубля за кВт·год і податок 22%. Саме тому в Білорусі вже будується великий майданчик на 80 МВт спільно з Парком високих технологій.
Що стосується Казахстану, перспективи туманні. Можливо, там створять вільну економічну зону з дешевим газом, але поки невідомо, наскільки держава готова до такого кроку, враховуючи, що Казахстан сам закуповує газ в інших країн.
Проблеми російських майнерів
Ситуація в Росії погіршується: з майже 200 000 майнерів офіційно зареєстрували діяльність лише близько 5 500 — тобто 97% ринку залишаються в тіні. За підсумками 2025 року скарбниця може недоотримати заплановані 6 млрд рублів податків, отримавши лише 567 млн. Паралельно стискається географія легального видобутку: майнінг заборонений у десяти регіонах, включаючи Іркутську область, і обговорюється повна заборона в Об'єднаній енергосистемі Центру, що охоплює 19 суб'єктів та чверть споживання країни.
Висновки
Моя позиція як аналітика однозначна: ні технічні особливості ПНГ, ні поточні економічні умови не роблять Казахстан магнітом для діючих майнерів. Посилення умов усередині Росії — зростання закритих зон, відхід у тінь і податок 22% — створює тиск, який у перспективі підштовхне частину гравців до пошуку нових юрисдикцій. Але бігти вони будуть не до Казахстану, а туди, де податки нижчі, а енергія дешевша — наприклад, до Білорусі. Казахстану ще належить довгий шлях, щоб стати реальною альтернативою.