У юридичну битву навколо неактивних біткоїн-гаманців вступила потужна блокчейн-асоціація Digital Chamber. Організація, що об’єднує понад 250 учасників ринку — від криптобірж до інвестиційних гігантів, — подала до Верховного суду штату Нью-Йорк документ amicus brief. У ньому міститься категорична вимога відхилити позов, який загрожує самому принципу самостійного зберігання цифрових активів.
Суть претензій позивачів, які виступають під псевдонімами Noah Doe та двох компаній з Вайомінгу, проста й небезпечна: вони вимагають визнати за собою право власності на біткоїни, які роками не проявляли ончейн-активності. За їхньою логікою, такі монети є «занедбаним майном», а отже — підлягають передачі «знахіднику». Однак, як справедливо зазначає Digital Chamber, це створює «хмару невизначеності» над усією індустрією.
«Знахідка» чи публічні дані?
Історія позову унікальна. У 2024 році Noah Doe розробив алгоритм для пошуку «сплячих» адрес і виявив 42 001 гаманець. Свої «знахідки» він записав на USB-накопичувачі, передав їх до поліцейської дільниці та отримав квитанції. Асоціація не залишає від цієї логіки каменя на камені: «Те, що він "знайшов", було не самими гаманцями, а електронними записами адрес — тобто публічними ключами». Це не майно, а загальнодоступна інформація з блокчейну.
Після цього позивачі надіслали власникам повідомлення через OP_RETURN, давши 90 днів на «пробудження». З 42 001 адреси 2932 були виключені — зокрема 424, власники яких здійснили транзакції. Решта 39 069 адрес (з приблизно 3,799 млн BTC) були оголошені занедбаними. До цього списку потрапили навіть гаманці, які пов’язують із Сатоші Накамото та зламом Mt. Gox.
Проблема приватних ключів
Навіть якщо суд стане на бік позивачів, перед ними постане нерозв’язна задача: як отримати контроль над монетами без приватних ключів? Digital Chamber підкреслює, що рішення суду дасть лише «паперове право власності», не пов’язане з реальним доступом до активів. Це створить прецедент, коли юридичний титул буде відірваний від фактичного володіння.
Крім того, біткоїн-юрист Ієн Коен, який раніше подав власний amicus curiae, вказав на фундаментальну помилку: закон про знайдене майно створений для фізичних об’єктів, а не для результатів сканування публічного блокчейну. Більше того, за законом таке майно має відходити державі, а не приватній особі.
Сплячі прокидаються
На тлі судової тяжби відбувається цікавий процес: власники «сплячих» адрес починають проявляти активність. За даними керівника досліджень Galaxy Алекса Торна, у червні 2026 року 31 адреса зі списку позивачів перевела 17 527 BTC. У лютому рух зафіксували лише по п’яти адресах на 4834 BTC. 5 липня адреса 1KV47, яка бездіяла з серпня 2011 року, відправила 30 BTC на суму близько $1,88 млн.
Це не випадковість. Власники, дізнавшись про претензії, доводять своє право на активи через ончейн-дії. Як зазначив псевдонімний відповідач John Doe 33, який подав клопотання про відхилення позову, позов спрямований проти «рядків адрес блокчейну», які не є юридичними особами.
Мій аналіз: Цей позов — одна з найсерйозніших юридичних атак на принципи децентралізації та самокастодіального зберігання. Якщо суд задовольнить його, це створить небезпечний прецедент, коли відсутність транзакцій прирівнюватиметься до відмови від власності. У CryptoQuant уже назвали хвилю розпродажу «старих» біткоїнів «найбільшим вивільненням» довгострокової пропозиції в історії. Ринок бачить загрозу і реагує. Рішення суду у цій справі може кардинально змінити правовий ландшафт для всіх власників криптоактивів.