Блокчейн-асоціація Digital Chamber, що об'єднує провідних гравців ринку — від криптобірж до інвестиційних гігантів, — подала до Верховного суду Нью-Йорка документ amicus brief з рішучою вимогою відхилити позов, який претендує на права власності на неактивні біткоїн-адреси. На думку організації, задоволення такого позову створить прецедент, який поставить під удар фундаментальний принцип самокастодіального зберігання цифрових активів.
Суть претензій позивачів, які виступають під псевдонімами Noah Doe та двох зареєстрованих у Вайомінгу компаній, зводиться до того, що біткоїни на адресах, які не проявляли ончейн-активності, мають вважатися покинутим майном. Вони стверджують, що «знайшли» 42 001 таку адресу, записавши їхні публічні дані на USB-накопичувачі та здавши їх у поліцію як знахідку. Однак Digital Chamber категорично не згодна з таким трактуванням.
Небезпечний прецедент для всієї індустрії
«Позивачі вимагають визнати за ними право власності на сотні мільярдів доларів у цифрових активах лише тому, що ці активи не переміщувалися та не витрачалися», — наголошується у висновку асоціації. У Digital Chamber зазначають, що позивачі не створювали ці адреси, не контролюють їх і, що найважливіше, не володіють приватними ключами. Задоволення такого позову, на думку експертів, створить «хмару невизначеності», яка торкнеться не лише криптоіндустрії, а й традиційних фінансових ринків, підриваючи довіру до довгострокового зберігання активів.
Асоціація оскаржує саму логіку «знахідки»: «Те, що він "знайшов", було не самими гаманцями, а електронними записами адрес цифрових гаманців — тобто публічними ключами». Позивачі направили на ці адреси повідомлення через OP_RETURN, надавши власникам 90 днів на відповідь. У підсумку з 42 001 адреси вони виключили 2932, де була помічена активність, але решту 39 069 адрес оголосили «покинутими». На цих адресах, за даними судових матеріалів, знаходиться близько 3,799 млн BTC, включаючи гаманці, які пов'язують із Сатоші Накамото та зламом Mt. Gox.
Проблема приватних ключів та реальна загроза
Навіть якщо суд стане на бік позивачів, ключовою залишається проблема: без приватних ключів контроль над монетами неможливий. Digital Chamber слушно вказує, що «заява, якої домагаються позивачі, надала б паперове право власності, не пов'язане ні з володінням, ні з доступом до майна». Це створює абсурдну правову фікцію.
Показово, що адвокат Ієн Коен, який подав перший висновок amicus curiae, також вимагає відхилити позов, аргументуючи це тим, що закон про знайдене майно створений для фізичних об'єктів, а не для даних із публічного блокчейну. Більше того, за законом такі активи мають переходити державі, а не приватним особам. Паралельно псевдонімний відповідач John Doe 33, власник однієї з адрес на 5000 BTC (оцінених у $300 млн), оскаржує позов, заявляючи, що відповідачами у справі значаться адресні рядки, які не є юридичними особами.
Думка експерта: Цей позов — яскравий приклад спроби використати застарілі правові норми для захоплення цифрових активів. Якщо суд підтримає таку логіку, це створить екзистенційну загрозу для всієї моделі самокастодіального зберігання. Будь-хто, хто просто тримає біткоїни тривалий час, ризикує одного дня виявити, що його активи оголошені «покинутими» та передані третім особам. Це не просто юридичний казус — це атака на саму суть децентралізації.