Гучна справа про право власності на 39 069 давно неактивних біткоїн-адрес, які, за оцінками, містять близько 3,7–3,8 млн BTC (понад $230 млрд на поточний момент), отримала несподіваний поворот. Псевдонімний відповідач, який фігурує в матеріалах як John Doe 33, подав до Верховного суду штату Нью-Йорк клопотання про повне відхилення претензій позивачів. Це перший випадок, коли реальна зацікавлена особа виступила проти позову, який раніше розвивався проти абстрактного списку адрес.
Суть претензій та контраргументи
Позов, поданий у березні від імені псевдонімного Noah Doe та двох вайомінгських компаній, ґрунтується на статті 7-B закону штату Нью-Йорк про особисту власність. Позивачі стверджують, що неактивні гаманці є «залишеним майном», власники якого не відгукнулися після повідомлення. До списку фігурантів входять адреси, що приписуються Сатоші Накамото, а також знаменита адреса 1Feex, пов'язана зі зламом Mt. Gox.
Однак John Doe 33, який виступає без адвоката, стверджує, що біткоїн-адреси не є юридичними суб'єктами, яких можна залучити як відповідачів. Більше того, він вказує на процесуальну вразливість позивачів: за його версією, вони передали поліції власні USB-накопичувачі, на які самі записали публічні дані з блокчейну. Це не створює підстави для визнання адрес «знайденим» майном. Він також заявив, що його псевдонім не пов'язаний з 33-ю адресою зі списку позивачів, а використовується виключно з міркувань безпеки та приватності — ризик фізичного переслідування власників великих криптоактивів у наші дні реальний як ніколи.
Чому це змінює все
Як зазначив керівник досліджень Galaxy Алекс Торн, поява реального відповідача, який оскаржує позов і має право брати участь у процесі, повністю змінює динаміку справи. «Він вказує саме на ті юрисдикційні та законодавчі вади, які позивачам найважче обійти», — написав Торн. Раніше справа розвивалася проти списку адрес, власники яких не виступали в суді, що створювало ризик отримання рішення без повноцінної змагальної позиції іншої сторони.
Примітно, що сам John Doe 33, за даними Торна, пов'язаний з гаманцем на 5 000 BTC, який не рухався з квітня 2014 року. За поточним курсом це близько $300 млн. Його поява в суді — потужний сигнал про те, що власники «сплячих» монет не мають наміру мовчки спостерігати за спробами переписати закони про власність.
Неактивність не дорівнює відмові
Згідно з даними Bitbo, близько 3,5 млн BTC не рухалися понад 10 років, а ще 6,6 млн BTC — понад п'ять років. Більшість з них або втрачені назавжди, або зберігаються в холодних гаманцях інвесторів, які навмисно уникають транзакцій. У разі смерті власника доступ до ключів може залежати від спадкових процедур.
Раніше біткоїн-юрист Ієн Коен подав до суду висновок amicus curiae, закликавши відхилити позов. Він вказав, що закон про знайдене майно застосовується до фізичних об'єктів, а не до результату сканування публічного блокчейну. «Проста неактивність, якою б довгою вона не була, не є відмовою від власності», — заявив Коен. Він також нагадав, що закон штату Нью-Йорк про залишене майно, змінений у 2022 році для віртуальних валют, передбачає передачу таких активів державному контролеру, а не приватним особам.
Цей прецедент — не перший у своєму роді. Ще у 2025 році «відроджений» Salomon Brothers намагався заявити права на занедбані біткоїн-адреси через OP_RETURN. Однак нинішній позов проти адрес епохи Сатоші — набагато масштабніша та юридично складніша атака на принципи самосуверенного володіння.
Моя експертна думка: Ця справа — класичний приклад конфлікту між буквою закону, створеного для фізичного світу, та цифровою природою криптоактивів. Якщо суд стане на бік позивачів, це створить надзвичайно небезпечний прецедент, що дозволяє оскаржувати право власності на будь-який довго неактивний гаманець. Однак поява реального відповідача з прямим економічним інтересом значно ускладнює завдання позивачів. Я очікую, що суд відхилить позов на стадії клопотання, підтвердивши фундаментальний принцип: володіння приватними ключами — єдиний і незаперечний доказ права власності, який не може бути скасований простою бездіяльністю.