Гучна справа про 39 069 неактивних біткоїн-адрес, яка могла б створити небезпечний прецедент для всієї індустрії, отримала несподіваний поворот. Псевдонімний відповідач John Doe 33 подав до Верховного суду Нью-Йорка клопотання про відхилення позову, поданого 11 березня від імені Noah Doe та двох вайомінгських LLC. Позивачі вимагають визнати за ними права власності на приблизно 3,8 млн BTC — колосальні $231 млрд за поточним курсом.

Юридичний нонсенс: чи можна «знайти» публічний блокчейн?

Суть претензій позивачів ґрунтується на законі штату Нью-Йорк про залишене майно. Вони стверджують, що неактивні гаманці — це «знайдене» добро, власники якого не з'явилися після повідомлення. Однак захист John Doe 33 завдає нищівного удару по цій логіці. Відповідач вказує на фундаментальну юридичну помилку: біткоїн-адреси не є особами або юридичними суб'єктами, яких можна притягнути до суду. Більше того, він заявляє, що позивачі фактично передали поліції власні USB-накопичувачі з публічними даними з блокчейну, що не створює підстави для визнання адрес «знайденим майном».

Глава досліджень Galaxy Алекс Торн справедливо зазначає, що поява реального відповідача, який оскаржує позов і вказує на юрисдикційні вади, повністю перевертає справу. До цього позивачі могли розраховувати на заочне рішення, оскільки власники адрес не виступали в суді. John Doe 33, пов'язаний з гаманцем на 5000 BTC ($300 млн), не просить видалити його зі справи — він наполягає, що весь позов юридично нікчемний.

Тривала неактивність — не відмова від власності

Ця справа оголює глибоке нерозуміння природи криптоактивів. Близько 3,5 млн BTC не рухалися понад десять років. Такі монети або втрачені назавжди, або зберігаються в холодних гаманцях інвесторами, які навмисно не здійснюють транзакцій. Як справедливо зазначив біткоїн-юрист Ієн Коен у своєму висновку amicus curiae, «проста неактивність, якою б довгою вона не була, не є відмовою від власності». Закон Нью-Йорка про залишене майно, змінений у 2022 році для віртуальних валют, передбачає передачу таких активів державному контролеру, а не приватним особам.

Мій аналіз: Цей позов — відверта спроба юридичного мародерства, яка, якби вона вдалася, створила б хаос в індустрії. Будь-хто міг би «знайти» стару адресу Сатоші і заявити на неї права. На щастя, судова система починає розуміти, що блокчейн — це не карта скарбів, а публічний реєстр, і «знайти» чужий приватний ключ неможливо. Поява John Doe 33 — це не просто захист інтересів одного власника, це захист самого принципу права власності на цифрові активи. Справа Salomon Brothers, яка раніше намагалася використати OP_RETURN для аналогічних цілей, лише підтверджує: індустрія має бути готова до подібних атак.