Цього тижня фінансові ринки сколихнула новина про запуск амбітного проєкту стейблкоїна Open USD (OUSD) від глобального альянсу Open Standard. У списку учасників консорціуму фігурували такі титани, як Google, Visa, Mastercard, а також ключові корейські гравці: Samsung Electronics, оператор біржі Upbit Dunamu, фінансова група Shinhan та низка найбільших банків і карткових компаній Південної Кореї. Однак, як з'ясувалося, реальна картина участі далека від заявленої.

Корейський фронт: «Ми нічого не підписували»

Одразу після публікації списку учасників корейські корпорації поспішили виступити з офіційними спростуваннями. Представники Samsung Electronics заявили, що не вели жодних формальних переговорів з емітентом OUSD і дізналися про своє включення до консорціуму з новин. Аналогічну позицію зайняли в Dunamu, Shinhan та K Bank. За їхніми словами, Open Standard лише «зондував ґрунт», надсилаючи незобов'язувальні запити про потенційну зацікавленість. Відповіді від корейських компаній, якщо й були, то мали загальний характер на кшталт «розглянемо, якщо проєкт піде успішно».

Один із представників фінансової установи прямо назвав свою появу в списку «несподіваною» та підкреслив, що жодних юридично зобов'язувальних угод не існує. Ця ситуація створює серйозний інформаційний шум і ставить під сумнів реальну вагу заявленого альянсу.

Архітектура OUSD: спроба перекроїти ринок?

Незважаючи на плутанину з учасниками, технічна концепція OUSD заслуговує на увагу. Проєкт позиціонує себе не як продукт однієї компанії, а як відкриту платіжну інфраструктуру. Механізм емісії класичний: на кожен внесений на резервний рахунок долар випускається 1 OUSD. Ключова відмінність — відсутність комісій за емісію та погашення для учасників мережі.

Найцікавіше криється в моделі розподілу доходів. Якщо Tether (USDT) та Circle (USDC) заробляють мільярди, інвестуючи резерви користувачів у казначейські облігації США, то OUSD обіцяє розподіляти весь цей дохід між партнерами мережі, залишаючи собі лише невелику операційну комісію. Це прямий виклик сформованій олігополії, де основні прибутки осідають у емітентів.

Мій аналіз: Ситуація з OUSD — класичний приклад того, як гучні заяви про партнерства випереджають реальні бізнес-домовленості. Відмова ключових корейських контрагентів від участі — серйозний удар по довірі до проєкту. Однак сама ідея розподілу доходів від резервів між учасниками мережі може стати потужним каталізатором для конкуренції. Якщо OUSD вдасться залучити реальних, а не «паперових» партнерів, ми можемо стати свідками першої серйозної спроби демократизувати ринок стейблкоїнів, який сьогодні фактично поділений між USDT та USDC. Але поки що це лише гарна концепція, а не працююча модель.