У Верховному суді штату Нью-Йорк розгортається знакова справа, здатна перевизначити правовий статус «забутих» криптоактивів. Псевдонімний відповідач, відомий як John Doe 33, подав клопотання про відхилення претензій за позовом, який вимагає визнати права на 39 069 неактивних біткоїн-адрес. Позов, ініційований у березні від імені Noah Doe та двох вайомінгських LLC, оцінює спірні активи приблизно в 3,8 млн BTC, що на момент написання становить близько $231 млрд.
Позивачі стверджують, що ці монети є «залишеним майном», і посилаються на статтю 7-B закону штату Нью-Йорк про особисту власність. Їхня логіка проста: якщо власники тривалий час не проявляли активності, активи можна вважати безхазяйними та передати новим «знахідникам». Однак захист завдає нищівного удару по цій конструкції. John Doe 33 наполягає, що біткоїн-адреси не є юридичними особами, яких можна залучити як відповідачів. Більше того, він стверджує, що позивачі фактично передали поліції власні USB-накопичувачі з публічними даними з блокчейну, що не створює підстави для визнання їх знахідкою.
Серед оспорюваних адрес фігурують ті, що пов'язують із Сатоші Накамото, а також сумнозвісна адреса 1Feex, асоційована зі зламом Mt. Gox. Особа контролера останньої досі не встановлена, що додає справі додаткової інтриги. Глава досліджень Galaxy, Алекс Торн, зазначив, що John Doe 33 пов'язаний із гаманцем на 5000 BTC, який не рухався з квітня 2014 року, що оцінюється приблизно в $300 млн. За його словами, поява реального власника, який оскаржує позов, повністю змінює динаміку процесу, вказуючи на юрисдикційні та законодавчі вади, які позивачам буде вкрай складно обійти.
Неактивність ≠ відмова від власності
Дані Bitbo показують, що близько 3,5 млн BTC не рухалися понад десять років, а ще 6,6 млн — понад п'ять років. Це не обов'язково «втрачені» монети. Багато інвесторів свідомо зберігають ключі в cold storage, не здійснюючи транзакцій десятиліттями. У разі смерті власника доступ може залежати від складних процедур успадкування. Як справедливо зауважив біткоїн-юрист Ієн Коен, який подав висновок amicus curiae, «проста неактивність, якою б довгою вона не була, не є відмовою від власності».
Коен також вказав на ключовий юридичний нюанс: закон штату Нью-Йорк про залишене майно, змінений у 2022 році для віртуальних валют, передбачає передачу таких активів державному контролеру, а не приватним особам чи компаніям. Таким чином, позивачі намагаються привласнити собі те, що за законом має відійти державі.
Мій експертний коментар: Цей прецедент — тривожний сигнал для всієї криптоспільноти. Якщо суд стане на бік позивачів, це створить небезпечний механізм «юридичного захоплення» довгострокових холдерів. Будь-хто, хто зберігає монети понад кілька років, ризикує прокинутися та виявити, що його активи оголошені «залишеними» та передані третім особам. На щастя, аргументація захисту та amicus curiae виглядає набагато переконливішою з точки зору чинного законодавства. Позов, швидше за все, буде відхилено, але сам факт його подання — нагадування про необхідність чіткого правового регулювання цифрового успадкування та статусу неактивних адрес.