У Верховному суді Нью-Йорка розгортається драма, здатна переписати правила володіння криптоактивами. Псевдонімний відповідач, який фігурує як John Doe 33, подав клопотання про повне відхилення претензій у справі про 39 069 неактивних біткоїн-адрес. Позов, поданий у березні від імені Noah Doe та двох вайомінгських LLC, претендує на контроль над приблизно 3,8 млн BTC — сумою, яка оцінюється більш ніж у $230 млрд за поточним курсом.
Юридичний абсурд: адреси не є відповідачами
Позивачі посилаються на статтю 7-B закону Нью-Йорка про особисту власність, стверджуючи, що неактивні гаманці — це покинуте майно, яке вони «знайшли» і заявили права на нього. Однак John Doe 33 у своїй аргументації вказує на фундаментальну помилку: біткоїн-адреси — це не юридичні особи і не фізичні об'єкти. Він заявляє, що позивачі фактично передали поліції власні USB-накопичувачі з публічними даними з блокчейну, що не створює підстави для визнання адрес знайденим майном. Відповідач підкреслює, що використовує псевдонім з міркувань безпеки, побоюючись переслідування з боку власників великих криптоактивів.
Суддя проти позивачів: поява реального противника змінює все
До цього моменту справа розвивалася проти списку адрес, власники яких мовчали. Якби ніхто не заперечив, позивачі могли б отримати рішення без повноцінної змагальної позиції. Однак поява John Doe 33, пов'язаного з гаманцем на 5000 BTC (близько $300 млн), повністю змінює баланс сил. Як зазначив керівник досліджень Galaxy Алекс Торн, цей відповідач вказує саме на ті юрисдикційні та законодавчі недоліки, які позивачам найважче обійти. Він не просить видалити себе зі справи — він доводить, що весь позов є нікчемним.
Неактивність ≠ відмова від власності
За даними Bitbo, близько 3,5 млн BTC не рухалися понад 10 років, а ще 6,6 млн BTC — понад п'ять років. Юрист Ієн Коен, який подав висновок amicus curiae, підкреслює: «Проста неактивність, якою б довгою вона не була, не є відмовою від власності». Він також нагадав, що закон штату Нью-Йорк про покинуте майно, змінений у 2022 році для віртуальних валют, передбачає передачу таких активів державному контролеру, а не приватним особам.
Цей прецедент нагадує спробу Salomon Brothers у 2025 році заявити права на «забуті» біткоїн-адреси через OP_RETURN. Тоді компанія використала юридичну доктрину залишення майна, але зіткнулася з жорсткою критикою. Зараз, з появою реального відповідача, шанси позивачів на успіх прямують до нуля.
Мій експертний висновок: Ця справа — не просто судовий курйоз, а спроба перевизначити природу криптоактивів у рамках старого майнового права. Якщо суд визнає, що неактивні адреси можна «знайти» і привласнити, це створить небезпечний прецедент для всього ринку. Однак аргументація захисту виглядає незаперечною: блокчейн — це публічний реєстр, а не звалище покинутих речей. Інвесторам варто уважно стежити за цим процесом — його результат може торкнутися кожного, хто зберігає BTC у холодному гаманці.