Справа про права на 39 069 неактивних біткоїн-адрес, включно з тими, що приписуються самому Сатоші Накамото, отримала несподіваний розвиток. Псевдонімний відповідач John Doe 33 подав клопотання про відхилення позову до Верховного суду штату Нью-Йорк, оскаржуючи саму юридичну основу претензій позивачів.

Нагадаю суть: 11 березня група осіб, що виступають під псевдонімами Noah Doe та двох вайомінзьких LLC, подала позов, вимагаючи визнати за ними право власності на приблизно 3,8 млн BTC, що зберігаються на давно неактивних адресах. Позивачі аргументують це тим, що дані монети є «залишеним майном» (abandoned property), посилаючись на статтю 7-B закону штату Нью-Йорк про особисту власність. За їхньою логікою, вони «знайшли» це майно, повідомили поліцію і тепер претендують на нього.

Ключовий аргумент захисту: адреси — не відповідачі

John Doe 33, чия особа прихована, стверджує, що біткоїн-адреси не є юридичними або фізичними особами, яких можна притягнути до суду як відповідачів. Він також вказує на грубу процесуальну помилку: позивачі, за його версією, передали поліції USB-накопичувачі з публічними даними з блокчейну, які самі ж туди й записали. Це, на його думку, не є підставою для визнання адрес «знайденим» майном.

Особливий інтерес викликає особа самого відповідача. Глава досліджень Galaxy, Алекс Торн, ідентифікував John Doe 33 як власника гаманця з 5 000 BTC (близько $300 млн за поточним курсом), який не переміщувався з квітня 2014 року. Торн справедливо зазначає, що поява реального, зацікавленого відповідача повністю змінює динаміку процесу. Тепер позивачам доведеться доводити свою позицію в змагальному процесі, а не сподіватися на заочне рішення.

Неактивність ≠ відмова від власності

Ця справа порушує фундаментальне питання: чи можна вважати тривалу бездіяльність власника відмовою від права власності на цифрові активи? За даними Bitbo, близько 3,5 млн BTC не рухалися понад 10 років, а 6,6 млн BTC — понад п'ять років. Однак, як справедливо зазначив біткоїн-юрист Ієн Коен, який подав висновок amicus curiae, «проста неактивність, якою б довгою вона не була, не є відмовою від власності». Він також підкреслив, що закон Нью-Йорка про залишене майно для віртуальних валют (прийнятий у 2022 році) передбачає передачу таких активів державному контролеру, а не приватним особам.

Мій аналіз: Цей позов спочатку виглядав як юридична авантюра, заснована на натягнутій інтерпретації закону. Поява відповідача, який має всі підстави захищати свої права, практично гарантує, що суд не задовольнить вимоги позивачів. Більше того, сам прецедент спроби «привласнити» давно неактивні монети через суд — це тривожний сигнал для всієї екосистеми. Він показує, що навіть найбазовіші принципи володіння криптоактивами (володіння приватним ключем) можуть бути оскаржені в суді, якщо законодавство виявиться недостатньо опрацьованим. Інвесторам варто уважно стежити за цією справою — її результат може задати вектор для майбутніх суперечок про «цифрову спадщину» та права на забуті гаманці.