Гучна справа про спробу привласнення 39 069 неактивних біткоїн-адрес, які, за оцінками, містять близько 3,8 млн BTC, отримала несподіваний поворот. Псевдонімний відповідач John Doe 33 подав клопотання про відхилення позову до Верховного суду штату Нью-Йорк, заявивши, що претензії позивачів юридично неспроможні.

Нагадаю суть: 11 березня група осіб, які ховаються під псевдонімами Noah Doe та представляють дві вайомінзькі компанії, звернулася до суду з вимогою визнати ці адреси «занедбаним майном». Вони стверджували, що знайшли дані про гаманці, повідомили про знахідку в поліцію і, згідно із законом штату Нью-Йорк про особисту власність, мають право претендувати на активи. У списку фігурують адреси, що приписуються Сатоші Накамото, а також знаменита адреса 1Feex, пов'язана зі зламом Mt. Gox.

Однак John Doe 33, чия особа прихована з міркувань безпеки, завдав нищівного удару по цій схемі. Він стверджує, що позивачі не знайшли нічого, окрім публічних даних із блокчейну, які вони самі ж і записали на USB-накопичувачі та передали поліції. На його думку, це не є підставою для визнання адрес «знайденим майном». Ключовий аргумент захисту: біткоїн-адреси — це не юридичні особи, і їх не можна залучати як відповідачів.

Гра в одні ворота закінчилася

До цього моменту справа розвивалася в односторонньому порядку — проти списку адрес, власники яких мовчали. Якби ніхто не виступив, позивачі могли б отримати рішення суду без повноцінної змагальної процедури. Поява John Doe 33, який, за даними керівника досліджень Galaxy Алекса Торна, контролює гаманець із 5000 BTC (близько $300 млн), повністю змінює картину.

«Він вказує саме на ті юрисдикційні та законодавчі вади, які позивачам найважче обійти», — справедливо зазначає Торн. Дійсно, позов Noah Doe ґрунтується на хиткій основі — законі про знайдене майно, який, як раніше вказав біткоїн-юрист Ієн Коен у своєму висновку amicus curiae, застосовується до фізичних об'єктів, а не до результату сканування публічного блокчейну.

Неактивність ≠ відмова від власності

Дані Bitbo показують, що близько 3,5 млн BTC не рухалися понад 10 років, а ще 6,6 млн — понад п'ять років. Це не означає, що монети занедбані. Власники можуть тримати ключі в холодному сховищі, або кошти були втрачені через смерть власника. Як вірно підмітив Коен: «Проста неактивність, якою б довгою вона не була, не є відмовою від власності».

Більше того, закон штату Нью-Йорк про залишене майно, змінений у 2022 році для віртуальних валют, наказує передачу таких активів державному контролеру, а не приватним особам. Цей прецедент, що нагадує спроби «відродженого» Salomon Brothers у 2025 році, небезпечний для всієї індустрії. Якщо суд стане на бік позивачів, це створить юридичну лазівку для полювання за будь-якими давно неактивними гаманцями, підриваючи саму концепцію суверенного володіння криптоактивами.

Моя думка: Цей позов — класичний приклад юридичного опортунізму, який намагається використати недосконалість законодавства для захоплення чужих активів. Поява реального відповідача з потужною юридичною позицією, швидше за все, поставить хрест на цій авантюрі, але сам по собі прецедент змушує замислитися про необхідність більш чіткого регулювання статусу «сплячих» криптоактивів.