Гучна справа про спробу привласнення майже 40 000 неактивних біткоїн-адрес, які, за оцінками, містять близько 3,8 млн BTC, отримала несподіваний поворот. Псевдонімний відповідач, відомий як John Doe 33, подав клопотання про відхилення позову до Верховного суду штату Нью-Йорк. Позов, ініційований у березні 2026 року від імені Noah Doe та двох компаній з Вайомінгу, вимагав визнати ці адреси «залишеним майном» і передати права на них позивачам. Йдеться про суму, що перевищує $230 млрд за поточним курсом.

Позивачі спиралися на статтю 7-B закону штату Нью-Йорк про особисту власність, стверджуючи, що тривала бездіяльність власників гаманців є рівнозначною відмові від прав. Однак John Doe 33, який, за даними керівника досліджень Galaxy Алекса Торна, пов'язаний з гаманцем на 5000 BTC (близько $300 млн), не лише оскаржив позов, але й вказав на фундаментальні юридичні прогалини в позиції позивачів.

Захист стверджує, що біткоїн-адреси не є юридичними особами, яких можна залучити як відповідачів. Більше того, John Doe 33 заявив, що позивачі фактично передали поліції власні USB-накопичувачі з публічними даними з блокчейну, що не створює підстави для визнання адрес «знайденим майном». Цей аргумент б'є в саме серце претензій позивачів, які, по суті, намагалися отримати судове рішення без повноцінної змагальної позиції іншої сторони.

Варто зазначити, що в списку фігурують адреси, пов'язані з Сатоші Накамото та зламом Mt. Gox, що надає справі додаткової сенсаційності. Однак, як справедливо зазначив біткоїн-юрист Ієн Коен, який подав висновок amicus curiae, «проста неактивність, якою б довгою вона не була, не є відмовою від власності». Закон про залишене майно, змінений у 2022 році для віртуальних валют, передбачає передачу таких активів державному контролеру, а не приватним особам.

Цей прецедент нагадує спроби «відродженого інвестиційного банку Salomon Brothers» у 2025 році отримати доступ до занедбаних біткоїн-гаманців через OP_RETURN. Очевидно, що хвиля юридичних атак на сплячі адреси наростає, але судова практика поки що схиляється до захисту прав власників, навіть якщо вони не проявляють активності десятиліттями.

Мій аналіз: Справа Noah Doe — це не просто юридичний курйоз, а серйозна перевірка стійкості базових принципів володіння криптоактивами. Якби позивачі досягли успіху, це створило б небезпечний прецедент для всіх, хто зберігає кошти в холодному зберіганні. Поява реального відповідача, готового захищати свої права, — найкращий сценарій для індустрії, оскільки це зміцнює правову визначеність і запобігає спробам «приватизації» блокчейну через судові маніпуляції.