Справа про 39 069 неактивних біткоїн-адрес, яке могло б створити небезпечний прецедент для всієї індустрії, отримало несподіваний поворот. Псевдонімний відповідач John Doe 33 подав клопотання про відхилення позову до Верховного суду штату Нью-Йорк. Нагадаю, що спочатку позов було подано 11 березня від імені Noah Doe та двох вайомінгських компаній — ABC Company і XYZ Company.

Позивачі наполягають, що монети на цих адресах — залишене майно, і вимагають передати їм права на володіння. Йдеться про величезну суму: приблизно 3,799 млн BTC, що за поточним курсом становить близько $231 млрд. У списку фігурують адреси, пов'язувані з самим Сатоші Накамото, а також знаменита адреса 1Feex, асоційована зі зламом Mt. Gox. Особа контролера приватного ключа від 1Feex досі не встановлена.

Юридична хитрість чи фундаментальна помилка?

Позивачі спираються на статтю 7-B закону штату Нью-Йорк про особисту власність, стверджуючи, що неактивні гаманці можна розглядати як майно, власники якого не відгукнулися після повідомлення. Однак захист парирує: біткоїн-адреси не є юридичними суб'єктами, яких можна залучити як відповідачів. John Doe 33 заявляє, що позивачі фактично передали поліції власні USB-накопичувачі з публічними даними з блокчейну, що не є підставою для визнання адрес «знайденим майном».

Глава досліджень Galaxy Алекс Торн зазначає, що John Doe 33 пов'язаний з гаманцем на 5000 BTC, які не переміщувалися понад 12 років. За його словами, поява реального власника, який оскаржує позов, кардинально змінює динаміку процесу. «Він вказує саме на ті юрисдикційні та законодавчі недоліки, які позивачам найважче обійти», — пише Торн.

Неактивність ≠ відмова від власності

Це ключовий момент. За даними Bitbo, близько 3,5 млн BTC не рухалися понад 10 років, а ще 6,6 млн — понад п'ять років. Такі монети можуть бути як втрачені, так і зберігатися в холодних гаманцях інвесторів, які навмисно не здійснюють транзакції. Біткоїн-юрист Ієн Коен, який подав висновок amicus curiae, справедливо підкреслює: «Проста неактивність, якою б довгою вона не була, не є відмовою від власності».

Крім того, закон штату Нью-Йорк про залишене майно, змінений у 2022 році для віртуальних валют, передбачає передачу таких активів державному контролеру, а не приватним особам чи компаніям. Це ще один серйозний аргумент проти позивачів.

Мій аналіз: Цей позов — пряма спроба використати юридичну лазівку для захоплення контролю над активами, які технічно не мають явного власника. Однак судова практика та здоровий глузд підказують, що неактивність не може прирівнюватися до відмови від права власності. Якби цей прецедент відбувся, він відкрив би скриньку Пандори для тисяч інших «сплячих» адрес, підриваючи саму концепцію децентралізованого володіння. Я очікую, що суд відхилить позов, але ця справа — важливий сигнал для всіх учасників ринку про необхідність чіткого правового регулювання криптоактивів.