Ще нещодавно корпорації заохочували співробітників використовувати ІІ без обмежень — токени роздавали як бонуси, а внутрішні рейтинги ставили в пріоритет тих, хто «спалює» найбільше. Сьогодні та сама ейфорія змінилася панікою: доступи до моделей відключають, ліміти вводять жорсткі, а бюджети переглядають у терміновому порядку.

Розберемо, як токени з «безкоштовного палива» перетворилися на головну статтю непередбачених витрат і чому корпорації проґавили цей момент.

Що таке токен і чому за нього платять

Токен — це мінімальна одиниця пам'яті, яку обробляє мовна модель. Залежно від типу LLM один токен може відповідати кільком символам або цілому слову. У середньому 100 слів розбиваються на 130–140 токенів. Вони поділяються на вхідні (запит користувача) та вихідні (відповідь моделі).

Довгий час токени сприймалися як абстрактна одиниця інформації в API-системах нейромереж. Усе змінилося в березні 2023 року, коли OpenAI випустила GPT-4 і встановила публічні тарифи на основі токенів: $30 за 1 млн вхідних і $60 за 1 млн вихідних. Із цього моменту токени стали одиницею вимірювання вартості для всіх ІІ-інструментів.

З 2023 по 2025 рік тривала «епоха субсидування»: корпоративні розробники платили за токени, але ціни були м'якими. Однак із весни 2026 року всі основні постачальники повністю перейшли на монетизацію запитів. У квітні таке рішення ухвалив Anthropic, а в липні — GitHub Copilot. Поточний період уже називають початком ери «токенапокаліпсису».

Ціна падає, попит зростає: парадокс Джевонса в дії

За останні три роки фактична вартість токенів знизилася приблизно на 98%. Однак, за даними галузевих аналізів, ІІ-витрати підприємств підскочили на 320%. Середній річний бюджет на ІІ зріс із $1,2 млн у 2024 році до $7 млн у 2026-му. Причина — вибухове зростання обсягів використання, особливо за рахунок агентних технологій.

Простий лінійний робочий процес у 2023 році коштував близько $0,04 за взаємодію. Запит до повноцінної агентної системи — уже $1,2, тобто в 30 разів більше. Для найскладніших завдань витрати зростають від 50 до 500 разів. Економісти називають це парадоксом Джевонса: зниження ціни одиниці ресурсу веде до зростання його загального споживання. У випадку з ІІ ефект виявився гіпертрофованим.

Хто вже поплатився: кейси Uber, Microsoft і Amazon

Uber. Компанія активно впроваджувала ІІ-інструменти Claude Code і Cursor. У травні гендиректор Дара Хосровшахі хвалився, що автономні агенти пишуть 10% всього коду. Але вже через місяць Uber ввів ліміт у $1500 на місяць на співробітника. Технічний директор зізнався, що особисто витратив $1200 на токени за одну двогодинну демонстрацію, вичерпавши річний бюджет на програмування.

Microsoft. У грудні 2025 року корпорація надала тисячам розробників доступ до Claude Code від Anthropic. Через шість місяців експеримент згорнули: більшість ліцензій скасували, розробників перевели на Copilot CLI. На думку аналітиків, відмова від Claude — сигнал того, що економіка корпоративного ІІ-кодингу за поточних цін на токени не працює. Інструменти настільки хороші, що їх використовують постійно, і це розоряє компанії.

Amazon. У червні стало відомо про реструктуризацію партнерства з Anthropic: тепер корпорація платитиме не за обчислювальні години, а за витрачені токени. Експерти вважають, що це може збільшити витрати Amazon на моделі Claude, хоча в компанії це спростовують.

Дорогі помилки та «токенапокаліпсис»

Приклади надмірних витрат стають дедалі лякаючими. Одна компанія забула встановити ліміти на використання Claude Opus для співробітників і наприкінці місяця отримала рахунок на $500 млн. Інший розробник витратив понад $40 000 на токени за місяць. За даними TechCrunch, споживання токенів на одного розробника зросло в 18,6 раза за дев'ять місяців, переважно через агентні функції.

При цьому окупність цих витрат залишається під питанням: більшість компаній досі не можуть виміряти кінцеву комерційну цінність випущеного за допомогою ІІ коду.

Не таке вже й туманне майбутнє

Термін «токенапокаліпсис» явно перебільшує проблему. Великі корпорації на кшталт Microsoft і Amazon без труднощів заплатять «за рахунками», а невеликі компанії зможуть адаптуватися, якщо будуть розумно споживати. На цьому тлі Linux Foundation представила проєкт Tokenomics Foundation — новий стандарт, який запровадить «дисципліну» в контексті витрат на ІІ, за аналогією з FinOps для хмарних сервісів.

Мій погляд: Токени вже стали новою статтею бюджету для будь-якого підприємства, яке прагне йти в ногу з технологіями. Ігнорувати цей факт — означає ризикувати фінансовою стабільністю. У міру розвитку ІІ такі витрати стануть такими ж прогнозованими, як і витрати на базові корпоративні підписки, але поки ринок проходить болісну фазу переходу від ейфорії до здорового глузду.