Ще нещодавно корпорації роздавали токени ШІ-моделей як корпоративні бонуси, заохочуючи співробітників «спалювати» їх без огляду. Сьогодні та сама картина виглядає інакше: керівники в паніці вводять жорсткі ліміти, відключають доступи та гарячково переглядають бюджети. Що пішло не так?
Токен у контексті штучного інтелекту — це мінімальна одиниця даних, яку обробляє мовна модель. У середньому 100 слів розбиваються на 130–140 токенів. Вони поділяються на вхідні (запит користувача) та вихідні (відповідь моделі). Довгий час ця одиниця була лише технічною деталлю, але з березня 2023 року, коли OpenAI випустила GPT-4 і встановила тарифи на основі токенів, усе змінилося.
З 2023 по 2025 рік тривала «епоха субсидування»: звичайні користувачі платили за підпискою, а корпоративні розробники — за обсяг. Ціни були м'якими, що стимулювало масове впровадження. Однак з весни 2026 року всі основні постачальники — Anthropic, GitHub Copilot та інші — повністю перейшли на похвилинну монетизацію запитів, посилаючись на зростання обчислювальних витрат. Настала ера «токенапокаліпсису».
Парадокс Джевонса в дії
Найіронічніше — за три роки середня ціна вхідного токена впала майже на 98%. Однак сукупні витрати підприємств на ШІ злетіли на 320%. Середній річний бюджет фірми зріс з $1,2 млн у 2024 році до $7 млн у 2026-му. Причина — вибухове зростання обсягів використання, особливо за рахунок агентних технологій. Простий запит у 2023 році коштував $0,04, а запит до повноцінної агентної системи — вже $1,2, тобто в 30 разів більше. Для складних робочих процесів різниця може сягати 500 разів.
Економісти називають це парадоксом Джевонса: зниження ціни на ресурс призводить до непропорційного зростання його споживання. У випадку зі ШІ ефект виявився гіпертрофованим.
Хто вже постраждав
Uber — яскравий приклад. Компанія активно впроваджувала Claude Code та Cursor. У травні гендиректор хвалився, що автономні агенти пишуть 10% коду. Вже за місяць з'явилися новини про обмеження: ліміт $1500 на місяць на співробітника. Технічний директор зізнався, що особисто витратив $1200 на токени за одну двогодинну демонстрацію, вичерпавши річний бюджет на програмування.
Microsoft провела ризикований експеримент, видавши тисячам співробітників доступ до Claude Code від Anthropic. Інструмент виявився настільки ефективним, що його почали використовувати навіть дизайнери та менеджери. Через шість місяців Microsoft згорнула програму, зобов'язавши розробників мігрувати на власний Copilot CLI. Аналітики зазначають: відмова від Claude — переконливий сигнал того, що економіка корпоративного ШІ-кодингу за поточних цін на токени не працює. Інструменти настільки хороші, що їх використовують постійно, роздуваючи бюджети.
Amazon також переглядає стратегію. У червні стало відомо про реструктуризацію партнерства з Anthropic: тепер корпорація платитиме саме за токени, а не за обчислювальні години. Це може суттєво збільшити її витрати.
Дорогі помилки та залежність
Журналісти Axios наводять приклад анонімної компанії, яка забула встановити ліміти на використання Claude Opus. Наприкінці місяця фірма отримала рахунок на $500 млн. Представники Priceline порівнюють токени з «епідемією крек-кокаїну»: спочатку дають спробувати, щоб підсадити, а потім виставляють рахунок. Один розробник витратив понад $40 000 на токени за місяць. При цьому окупність таких витрат, за даними аналітиків, досі не вимірюється більшістю компаній.
Погляд у майбутнє
Термін «токенапокаліпсис» явно перебільшує масштаб проблеми для гігантів на кшталт Microsoft та Amazon, які мають прямі інвестиції в ШІ-проекти. Але для скромніших фірм це вже реальність. Саме на цьому тлі Linux Foundation представила проект Tokenomics Foundation — новий стандарт, який має впровадити фінансову дисципліну в контексті витрат на ШІ, аналогічно до того, як FinOps керує хмарними витратами.
Мій погляд як аналітика: Токени стали новою статтею корпоративного бюджету, і підприємствам, які бажають залишатися в технологічному мейнстримі, доведеться це враховувати. У міру розвитку рішень ШІ подібні витрати стануть такими ж прогнозованими, як і базові корпоративні підписки. Але поки ми спостерігаємо класичний перехід від «безкоштовного сиру» до жорсткої економіки — і багато компаній до цього виявилися не готові.