Ще нещодавно корпорації роздавали доступ до ШІ як корпоративні бонуси, заохочуючи співробітників «спалювати» якомога більше токенів. Сьогодні ситуація кардинально змінилася: керівники поспіхом відключають доступи, вводять жорсткі ліміти та переглядають бюджети. Токени, колись «безкоштовне паливо», стали головною статтею непередбачених витрат. Розберемося, чому це сталося і як корпорації проґавили цю кризу.

Що таке токен і чому за нього потрібно платити

У контексті штучного інтелекту токен — це мінімальна одиниця пам'яті, яку обробляє мовна модель (LLM). Один токен може відповідати кільком символам або цілому слову. Моделі використовують їх для обробки запитів користувача та генерації відповідей. У середньому 100 слів розбиваються на 130–140 токенів. Токени поділяються на два типи: вхідні (промпт) та вихідні (відповідь моделі).

Довгий час токени сприймалися як абстрактна одиниця інформації, поки не почалася їхня монетизація. У березні 2023 року OpenAI випустила GPT-4 і встановила публічні тарифи: $30 за 1 млн вхідних і $60 за 1 млн вихідних токенів. З цього моменту токени стали одиницею вимірювання вартості інструментів ШІ.

З 2023 по 2025 рік тривала «епоха субсидування»: компанії розповсюджували сервіси за підпискою для звичайних користувачів, але корпоративні розробники вже платили за токени. З весни 2026 року всі основні постачальники перейшли на монетизацію запитів. У квітні це зробив Anthropic, у липні — GitHub Copilot. Поточний період називають початком «токенапокаліпсису» — ери, коли окрім витрат на обчислювальні потужності компаніям доводиться екстрено включати до бюджетів додаткові витрати.

Ціна падає, попит зростає

Парадокс у тому, що за останні три роки фактична вартість токенів знизилася. Середня ціна вхідного токена впала приблизно на 98%. Однак витрати підприємств на ШІ підскочили на 320%. Середній річний бюджет на ШІ збільшився з $1,2 млн у 2024 році до $7 млн у 2026 році. Причина — вибухове зростання обсягів використання токенів, особливо за рахунок агентних технологій. Простий лінійний робочий процес у 2023 році коштував близько $0,04 за взаємодію, а запит до агентної системи — вже $1,2 (у 30 разів більше). Для найскладніших процесів витрати зростають від 50 до 500 разів.

Це класичний приклад парадоксу Джевонса: зниження ціни ресурсу веде до зростання його споживання. У випадку зі ШІ ефект виявився гіпертрофованим.

Хто прорахувався?

Криза токенів проявляється не лише на папері. Великі компанії вже публічно визнали проблеми.

Uber активно впроваджувала Claude Code і Cursor. У травні CEO заявив, що автономні агенти пишуть 10% коду компанії. Однак менш ніж через місяць Uber встановив ліміт у $1500 на місяць на співробітника. Технічний директор зізнався, що особисто витратив $1200 на токени за одну двогодинну демонстрацію, вичерпавши річний бюджет на програмування.

Microsoft у грудні 2025 року надала тисячам розробників доступ до Claude Code від Anthropic. До весни інструмент поширився далеко за межі інженерних команд. Через шість місяців Microsoft згорнула експеримент, скасувавши більшість ліцензій. Інженери віддавали перевагу Claude Code власному Copilot, але його надмірне використання вдарило по витратах.

Amazon реструктурувала партнерство з Anthropic, перейшовши на оплату за токени замість обчислювальних годин. Це може збільшити витрати на моделі Claude, які використовуються в Alexa, Kiro та інших сервісах.

Особливо показові випадки дрібних компаній. Одна фірма забула встановити ліміти на Claude Opus і отримала рахунок на $500 млн. Інший розробник витратив понад $40 000 на токени за місяць. За даними аналітиків, споживання токенів на одного розробника зросло в 18,6 раза за дев'ять місяців, а окупність витрат більшість компаній досі не можуть виміряти.

Не найтуманніше майбутнє

Термін «токенапокаліпсис» явно перебільшує проблему. Великі корпорації без труднощів заплатять за рахунками, а невеликі компанії адаптуються через розумне споживання. На цьому тлі Linux Foundation представила проєкт Tokenomics Foundation — новий стандарт для управління витратами на ШІ.

Мій експертний погляд: Токени стали новою статтею корпоративного бюджету, і це надовго. Компаніям, які бажають йти в ногу з технологіями, доведеться навчитися прогнозувати ці витрати так само легко, як і витрати на хмарні сервіси. Ігнорування цього тренду загрожує не лише фінансовими втратами, але й стратегічною неконкурентоспроможністю.