Останнім часом на ринку активно обговорюється ідея про те, що вибухове зростання продуктивності завдяки штучному інтелекту стане панацеєю для американського бюджету. Однак, як показують мої розрахунки та аналіз останніх досліджень, ця гіпотеза не витримує критики. Навіть у найоптимістичніших сценаріях ШІ здатен лише трохи пом'якшити фіскальні проблеми, але не вирішити їх докорінно.

Згідно з довгостроковими прогнозами, за поточної законодавчої бази державний борг США може досягти 175% ВВП до 2056 року. Цифри лякають, і не дивно, що багато хто шукає "срібну кулю".

Що показують моделі

Розглянемо чотири базові сценарії на десятирічному горизонті: традиційний шок продуктивності, шок із витісненням працівників, сценарій зі зниженням смертності та зміною витрат на охорону здоров'я, а також комбінований "руйнівний" сценарій.

У "традиційному" сценарії картина справді виглядає обнадійливо: первинний дефіцит переходить у профіцит, а річний дефіцит до 2036 року скорочується більш ніж на $2 трлн. Логіка проста: економіка зростає швидше, податкова база розширюється. Однак це лише верхівка айсберга.

Далі модель починає "з'їдати" цей ефект. Специфічні наслідки впровадження ШІ здатні "відкусити" понад половину потенційного покращення. Це критичний момент, який багато хто випускає з уваги.

П'ять каналів тиску

Я виділяю п'ять основних факторів, які чинять тиск на бюджет паралельно зі зростанням продуктивності:

  1. Демографія: Зниження смертності та зростання тривалості життя збільшують кількість літніх громадян і, відповідно, витрати на соціальні програми.
  2. Витіснення праці: Автоматизація витісняє працівників, підвищуючи навантаження на систему трансфертів і допомог.
  3. Гонка озброєнь: ШІ-гонка між країнами може спровокувати неконтрольоване зростання оборонних витрат.
  4. Податковий зсув: Перехід оподатковуваної бази від праці до капіталу знижує середню податкову ставку, оскільки доходи від капіталу оподатковуються за іншими правилами.
  5. Вартість запозичень: Зростання нейтральної процентної ставки робить обслуговування боргу дорожчим.

У підсумку, чистий фіскальний ефект від впровадження ШІ виявляється набагато слабшим, ніж припускають його апологети. Ілон Маск, наприклад, називав ШІ та робототехніку чи не єдиним способом вирішення боргової кризи, але реальність складніша.

Наслідки для ринків і криптоактивів

Якщо ШІ прискорює зростання, але одночасно підвищує нейтральну ставку, вартість грошей у США може залишатися високою довше, ніж очікують інвестори. Це безпосередньо впливає на дохідність казначейських облігацій (трежеріс) і витрати на обслуговування держборгу. Чим дорожчі запозичення, тим сильніший тиск на бюджет і тим вища чутливість ринків до аукціонів і сигналів ФРС.

Для біткоїна та інших ризикових активів це означає, що їхня доля залежить не лише від ШІ-оптимізму та притоку капіталу в техсектор, а й від ціни ліквідності. При зростанні дохідностей інвестори схильні скорочувати волатильні позиції, віддаючи перевагу доларовим інструментам із фіксованою дохідністю.

Окремо варто відзначити стейблкоїни. Їхні емітенти — великі власники короткострокових трежеріс. Траєкторія держборгу та ставок безпосередньо впливає на дохідність їхніх резервів і, як наслідок, на всю криптоінфраструктуру. Аналітики Банку міжнародних розрахунків уже попередили, що інвестиційний бум навколо ШІ сам стає джерелом макрофінансових ризиків.

Мій висновок: Ринок переоцінює здатність ШІ вирішити боргову проблему США. Інвесторам варто готуватися до сценарію, де зростання продуктивності не призведе до зниження вартості капіталу, а лише створить нові, складніші фіскальні та макроекономічні виклики. Це вимагатиме від нас перегляду багатьох стратегій, особливо у сфері управління ризиками та алокації активів.