Фінансова система переживає фундаментальну трансформацію, яку можна описати як «розкол» традиційного банку. Протягом майже двох десятиліть ключові функції управління капіталом послідовно переходять від інституційних ліцензій до інструментів, контрольованих безпосередньо користувачем. Йдеться про поступове переміщення фінансової влади від банківської ліцензії до користувацького інтерфейсу, платіжної мережі, стейблкоїнів і, нарешті, до ончейн-рахунку, який належить самій людині.
Важливо розуміти: банки не зникають — вони розпадаються на складові частини. Протягом століть комерційний банк утримував в одних руках чотири ключові функції: ведення рахунку, організацію платежів, переміщення грошей та контроль над фінальною мережею розрахунків. Криза 2008 року вперше наочно продемонструвала, що банк — не єдиний можливий спосіб організації фінансових послуг. Саме з цього моменту розпочалася чотириетапна міграція влади.
Від рахунку до грошей без банку
Перша хвиля необанків, таких як Revolut, Nubank та Chime, вирішила не банківське завдання, а проблему користувацького досвіду. Вони довели, що точка входу у фінанси може належати додатку, а не ліцензії. До кінця 2025 року у Revolut було 68,3 млн роздрібних користувачів та $67,5 млрд клієнтських коштів, а річний обсяг операцій досяг $1,7 трлн. Однак ці компанії лише перерозподілили досвід роботи з банком, але не сам принцип: рахунок, як і раніше, належить організації, а не користувачеві.
На другому етапі влада перейшла від рахунку до платіжної мережі. Visa та Mastercard ніколи не видавали кредитів і не вели рахунки клієнтів, але вони контролюють шлях розрахунків. Загальний обсяг платежів Visa за 2025 фінансовий рік досяг $16,7 трлн при чистій маржі близько 50%. Це демонструє, що контроль над інфраструктурою розрахунків може бути більш прибутковим, ніж володіння депозитною базою.
Третій етап пов'язаний зі стейблкоїнами, які відокремили долар від банківської системи. До першої половини 2026 року обіговий обсяг стейблкоїнів досяг приблизно $250–270 млрд. Найбільш яскраво цей тренд проявився там, де банківська система найслабша — в Аргентині, Нігерії та Туреччині, де USDT все частіше використовується як ощадний рахунок.
Коли рахунок починає належати користувачеві
Четвертий етап принципово інший — влада вперше переходить до самого користувача. Кількість користувачів некастодіальних гаманців у світі перевищила кілька сотень мільйонів, а MetaMask подолав позначку в 100 млн сукупних користувачів. Гаманець перестає бути місцем зберігання монет і стає глобальним фінансовим рахунком.
Головне нововведення Gnosis Pay не у випуску картки Visa, а в тому, що картка вперше прив'язана безпосередньо до ончейн-рахунку самого користувача, а не до банку. Активи залишаються у власному гаманці, і при оплаті система зчитує їх та проводить розрахунок автоматично. Ether.fi Cash працює в тому ж напрямку, об'єднуючи стейблкоїни, дохідні активи та реальні витрати в єдиному ончейн-рахунку.
Справжня інновація ончейн-необанків полягає у спробі звести рахунок, платежі, дохідність, торгівлю та реальні витрати в одну фінансову систему, якою володіє та керує користувач. Це не просто еволюція — це зміна парадигми.
Мій висновок: Ключове питання наступного десятиліття не в тому, який банк виявиться найбільшим, а в тому, що стане єдиним фінансовим рахунком для кожної людини. Відповіддю може виявитися вже не банк, а гаманець. Ми спостерігаємо не просто технологічне оновлення, а фундаментальний перерозподіл фінансової влади — від інститутів до індивідів.