Співзасновник Ethereum Віталік Бутерін представив глибокий аналіз одного з найпотужніших, на його думку, криптографічних примітивів — обфускації. У своєму новому дослідженні він описує її як технологію, здатну перетворити будь-яку програму на «зашифровану», яка приховує свою внутрішню логіку, але при цьому видає коректні результати на тих самих вхідних даних.
Бутерін підкреслює, що в поєднанні з блокчейном обфускація відкриває шлях до створення додатків, які є безпечними, приватними та стійкими до змови, вимагаючи при цьому мінімальних припущень про довіру. Однак, як зазначає аналітик, у цієї технології є фундаментальне обмеження.
Як працює обфускація і навіщо потрібен блокчейн
Віталік описує обфускацію як реалізацію концепції «довіреної третьої сторони без довіри». Якщо спрощувати, то багато криптографічних протоколів спочатку являють собою схему з чесним посередником, який бачить усі повідомлення. Завдання криптографії — позбутися необхідності в цьому посереднику, замінивши його математичними гарантіями.
Шифрування замінює посередника «поштовою системою», яка просто передає повідомлення. Докази з нульовим розголошенням замінюють посередника, який перевіряє дані, не розкриваючи їх. Обфускація йде далі: разом з хеш-функціями вона дозволяє створити симульовану довірену сторону практично для будь-якого протоколу. Сам термін «довірена третя сторона без довіри» Бутерін пов'язує з концепцією «протоколів бога», описаною криптографом Ніком Сабо ще в 1997 році.
Однак у обфускованої програми є слабке місце — її можна скопіювати. Через це вона не може виконувати завдання, що вимагають «стану», наприклад, облік грошей, де критично важливо виключити подвійне використання. Саме цю прогалину, за словами Бутеріна, і заповнює блокчейн.
«У зв'язці технології відкривають майже магічні можливості», — заявив Віталік.
Як приклад він навів безпечну, приватну та стійку до змови систему голосування, яка майже не вимагає довіри і не потребує порогового комітету з кількох учасників.
Чому технологія поки далека від практики
Головна складність, за словами Бутеріна, полягає у створенні надійної форми обфускації. Десятиліттями існувала лише «небезпечна» обфускація — просте перетасовування логіки в програмах, яке регулярно зламували, подібно до того, як ламають примітивний шифр Цезаря.
Паралельно тривала багаторічна робота над математично доведеним захистом. Ще в 2001 році було доведено, що ідеальна форма обфускації в принципі неможлива, оскільки код програми завжди розкриває трохи більше, ніж її вихідні дані. Після цього дослідники переключилися на другий за силою варіант — обфускацію нерозрізненості (iO).
«Це двадцятирічний проєкт з безліччю невдалих спроб, але в останні роки з'явилася хороша новина: досягти iO вдалося за розумних припущень про безпеку», — зазначає розробник.
Однак всередині хорошої новини ховається погана: час роботи таких схем виявився «галактичним». Він технічно скінченний, але настільки великий, що може перевищувати термін життя Всесвіту, оскільки вимагає нашарування майже всіх криптографічних примітивів один на одного.
Бутерін бачить кілька шляхів вирішення: оптимізувати існуючі «схеми на основі ґраток», використовувати сміливіші криптографічні припущення або шукати принципово нові підходи. Якщо це вдасться, майже будь-який протокол, описаний через ідеалізовану довірену сторону, можна буде реалізувати безпечно.
Думка експерта: Поки iO залишається радше теоретичним проривом, ніж практичним інструментом. Тим не менш, сама постановка питання Бутеріним — про злиття обфускації та блокчейну як «майже магічне» рішення — задає вектор для досліджень на найближчі десятиліття. Якщо продуктивність таких схем вдасться підвищити хоча б на кілька порядків, ми станемо свідками якісного стрибка в галузі децентралізованих обчислень та приватності.