ІІ-інфраструктура та сучасні системи зв'язку для безпілотників залежать від одного ресурсу — оптоволоконного кабелю. Через дефіцит вартість деяких марок зросла на 500%, а Китай, який контролює понад половину світового ринку цих матеріалів, отримав можливість задавати умови поставок. Інші країни намагаються збільшити власні потужності, але поки що помітно відстають.

У чому дефіцит?

Технічно оптоволокно — це тришарова нитка, в якій світло передається практично без електромагнітних перешкод. Серцевина з надчистого скла діаметром від 9 до 62,5 мкм, легована діоксидом германію, оточена оптичною оболонкою з чистого діоксиду кремнію, яка забезпечує ефект повного внутрішнього відбиття. Первинне покриття з акрилового лаку захищає крихке скло від вологи та мікрозгинів.

Ринок представлений двома фундаментальними класами: багатомодовим волокном (широка серцевина 50–62,5 мкм) для коротких дистанцій та одномодовим (звужена до 9 мкм) для передачі сигналу на сотні кілометрів. Серед одномодових стандартів виділяється G.657.A2 з екстремальною стійкістю до згину (радіус до 7,5 мм), критично важливий для щільної комутації ІІ-кластерів та управління бойовими дронами в умовах РЕБ.

Обернути готову нитку в пластиковий кожух здатні багато підприємств, а от виробити базові заготовки — преформи, масивні циліндри з надчистого кварцу — можуть одиниці. З однієї преформи можна витягнути тисячі кілометрів оптоволокна.

Війна — суперник інтелекту

У 2026 році ринок зіткнувся з двома джерелами попиту. Перший — ЦОД. Одна стійка NVIDIA NVL72 потребує до 1152 оптичних лінків, що в 36 разів більше, ніж класичний сервер. Глобальний попит дата-центрів злетів до 100 млн км оптоволокна на рік.

Друге джерело — військові. На тлі розвитку РЕБ оператори безпілотників почали активніше використовувати проводові дрони. Такий канал управління не залежить від радіозв'язку і стійкий до придушення. За 2025 рік лише РФ закупила близько 60 млн км оптичного волокна після зупинки заводу в Саранську. Китайські підприємства перевели російських виробників на 100% передоплату і підняли ціни на модель G.652.D у 2,5 раза — з 16 юанів до 40 юанів на початок 2026 року.

Попит також посилив конфлікт на Близькому Сході: «Хезболла» задіяла оптоволоконні безпілотники для обходу систем активного захисту ізраїльських танків.

Парадокс ринку в тому, що 100-жильний магістральний кабель для ЦОД і тонку нитку для FPV-дронів виготовляють з одного дефіцитного матеріалу — кварцових преформ. Два сектори використали близько третини світової пропозиції на піку дефіциту. Ціна на марку G.657.A2 зросла більш ніж на 500%, з $5 до $33 за кілометр.

Наслідки цієї гонки видно не лише в закупівельних цінах. У зоні бойових дій використання провідних дронів призвело до екологічної катастрофи: гектари ріллі завалені нитками оптоволокна. Кабелі стають пастками для тварин, а полімерні покриття розпадаються на мікропластик, який розкладається в ґрунті від 200 до 600 років.

Монополія Пекіна

ІІ-бум прискорив будівництво дата-центрів, але виробництво оптоволокна за ним не встигло: від закладання фундаменту заводу до першого комерційного відвантаження проходить від трьох до п'яти років. Ринок оптичних преформ — закритий клуб: від 62% до 70% світового виробництва контролює Азійсько-Тихоокеанський регіон. Китай забезпечує масовий випуск дешевої продукції, Японія — складні технології. Північна Америка утримує близько 21% ринку, Європа — 14%.

Поки США концентрувалися на обмеженні доступу Китаю до напівпровідників, КНР десятиліттями субсидувала свою трійку гігантів (YOFC, FiberHome, Hengtong). Сценарій з чипами повторився: віддавши виробництво на аутсорс, США потрапили в пастку. Коли нейромережам знадобилися мільйони кілометрів оптичних з'єднань, дефіцит перетворився на зручний для Пекіна ціновий важіль.

Відповідь США виявилася масштабною, але запізнілою. У січні 2026 року Meta підписала з Corning контракт на $6 млрд, Nvidia вклала $500 млн у цінні папери компанії. Але реальні обсяги з'являться лише до кінця десятиліття. До цього моменту альтернатив Китаю немає, і бігтехи залишаються заручниками дефіциту.

Ланцюгова реакція

У цій битві мовчки капітулює Глобальний Південь. Найгостріше переживає кризу Африка, де лише третина населення має доступ до широкосмугового інтернету. Проєкт 2Africa від Meta зіткнувся з форс-мажором у Перській затоці. Крім того, ІІ-бум посилив залежність від вразливих підводних кабелів, через які проходить понад 95% міжконтинентального трафіку.

Індустрія намагається знайти обхідні шляхи. Starlink закриває проблему «останньої милі», але супутники не замінять високопровідні підводні кабелі або архітектуру GPU-кластерів. Стандарт 6G, ймовірно, знизить навантаження, але не раніше наступного десятиліття.

Поки США та Європа розгортають нові потужності, Китай отримує перевагу. Наступні три-чотири роки різкого зниження цін не очікується. За ресурс змагаються гіперскейлери, військові відомства та провайдери. Виграють ті, хто встиг укласти контракти або володіє власним виробництвом.

Мій експертний висновок: Дефіцит оптоволокна — це не просто тимчасовий збій ланцюжків поставок, а структурний зсув, який перевизначить баланс сил у технологічній гонці. Інвестори повинні уважно стежити за виробниками преформ, оскільки саме вони, а не збирачі кабелю, стануть головними бенефіціарами найближчих років.