Квантові інвестиції США: експерти вимагають чітких правил гри, а не сліпих субсидій
Квантові обчислення стають тим рідкісним технологічним напрямком, де пряме державне фінансування може бути виправданим — але лише за умови жорстких і прозорих правил. До такого висновку приходять провідні аналітики, підкреслюючи, що поточна політика США у цій сфері, попри амбітні вливання, ризикує перетворитися на дорогий експеримент без гарантованого результату.
На відміну від зрілих галузей — таких як виробництво батарей, дронів або переробка рідкісноземельних металів, — ринок квантових технологій перебуває в зародковому стані. Комерційних продуктів практично немає, домінуюча архітектура не визначена, а ланцюжки постачання не сформовані. У такій ситуації раннє втручання держави може запобігти формуванню небезпечних залежностей, але воно ж може й спотворити ринкові стимули.
Особливої гостроти цьому питанню надає фактор національної безпеки. Масштабовані квантові комп'ютери в перспективі здатні зламати сучасну криптографію з відкритим ключем, що ставить під загрозу не лише фінансові системи, а й державні комунікації. Суміжні розробки в галузі сенсорів, навігації та зв'язку лише посилюють стратегічну важливість сектора.
Програма Мінторгу: $2 мільярди на квантовий ривок
У травні Міністерство торгівлі США офіційно оголосило про підписання листів про наміри на суму понад $2 млрд у рамках закону CHIPS and Science Act. Кошти розподілені між двома квантовими фабриками та сімома компаніями-розробниками. Ключові бенефіціари: IBM ($1 млрд на створення дочірньої структури для надпровідникових пластин), GlobalFoundries ($375 млн на захищену квантову фабрику), а також Atom Computing, D-Wave, Infleqtion, PsiQuantum, Quantinuum, Rigetti та Diraq (кожна отримає від $38 до $100 млн).
Ключова умова — міноритарна неконтролююча частка держави в кожній компанії. Саме цей пункт спричинив відмову Google від участі: у корпорації вважали, що вимоги сповільнюють шлях до створення корисного квантового комп'ютера.
Три принципи для державних інвестицій
Аналітики пропонують три чіткі правила для подібних вкладень:
- Втручатися лише за явної загрози національній безпеці. Ринок має сам вирішувати більшість завдань; держава входить туди, де приватний капітал безсилий або не зацікавлений.
- Не фінансувати те, що можна купити. У зрілих галузях державні закупівлі ефективніші за прямі субсидії. Квантові технології — виняток, оскільки готових промислових продуктів поки не існує.
- Зберігати дистанцію між владою та бізнесом. Пряме володіння акціями створює політичні ризики та конфлікт інтересів. Ефективніший інструмент — варранти, які дають державі право на участь у зростанні вартості без контролю над компаніями.
Окремої уваги заслуговує нещодавній указ президента США про прискорений перехід федеральних систем на постквантову криптографію. Це логічне продовження стратегії: захист існуючої інфраструктури від майбутніх атак. Однак, як справедливо зазначають експерти, для децентралізованих мереж на кшталт біткоїна проблема набагато складніша — їх не можна оновити одним урядовим розпорядженням.
Мій коментар: Поточна політика США нагадує спробу одночасно побудувати двигун, автомобіль і дорогу. Це дорого, але, можливо, виправдано. Головний ризик — що бюрократичні механізми розподілу коштів виявляться повільнішими, ніж розвиток самої технології. Варранти та міноритарні частки — розумний компроміс, але лише якщо уряд не почне втручатися в операційні рішення компаній. Інакше ми ризикуємо отримати не інноваційний прорив, а дорогий «квантовий совок».