Квантові інвестиції США: чому державі потрібні чіткі правила гри
Квантові обчислення становлять унікальний виклик для промислової політики США. На відміну від зрілих галузей — дронів, акумуляторів або переробки рідкісноземельних металів, — тут держава не може просто закуповувати готову продукцію чи регулювати ринок. Комерційні продукти в цій сфері поки поодинокі, домінуюча архітектура не визначена, а ланцюги постачання перебувають у зародковому стані. Саме тому раннє втручання влади, як показують поточні тенденції, може бути не просто виправданим, а критично необхідним для запобігання технологічній залежності.
Національна безпека та $2 млрд на кону
Квантові технології безпосередньо пов'язані з питаннями національної безпеки. Масштабовані квантові комп'ютери в перспективі здатні зламати криптографію з відкритим ключем, а суміжні розробки знаходять застосування в сенсорах, навігації та системах зв'язку. У травні Міністерство торгівлі США оголосило про виділення $2,013 млрд у рамках CHIPS and Science Act. Кошти підуть на дві квантові фабрики та сім компаній-розробників.
Ключові отримувачі: IBM отримає $1 млрд на дочірню структуру для випуску надпровідникових пластин, GlobalFoundries — $375 млн на захищену фабрику. До списку також увійшли Atom Computing, D-Wave, Infleqtion, PsiQuantum, Quantinuum, Rigetti та Diraq. Однак умовою підтримки стало отримання державою міноритарної неконтролюючої частки в кожній компанії. Саме цей пункт викликав відмову Google від участі — корпорація вважала, що такі вимоги загальмують шлях до створення корисного квантового комп'ютера.
Три принципи для держінвестицій
Аналітики, які коментують цю ситуацію, сформулювали три ключові принципи для прямих державних вкладень у технологічні компанії:
- Втручання лише за явної загрози: підтримка має надаватися лише у випадках, коли зачеплені національна безпека або суттєва економічна вразливість, яку ринок неспроможний закрити самостійно.
- Не фінансувати те, що можна купити: держава не повинна вкладатися в продукти, які вже існують на ринку. У квантовій сфері цей підхід поки непридатний, оскільки потрібні рішення ще не створені в промисловому масштабі.
- Дистанція між владою та бізнесом: платники податків мають отримувати вигоду від зростання підтриманих компаній, але пряме володіння акціями створює політичні ризики. Оптимальним інструментом можуть стати варранти — вони дають право на участь у зростанні вартості без контролю над компанією.
На тлі цього президент Трамп уже підписав указ про прискорений перехід федеральних систем на постквантову криптографію. Однак, як справедливо зазначають експерти, для децентралізованих мереж на кшталт біткоїна проблема набагато складніша — їх неможливо оновити урядовим розпорядженням.
Моя професійна думка: Поточна модель держінвестицій у квантові технології — це одночасно і прорив, і ризик. З одного боку, США намагаються уникнути повторення помилок із напівпровідниками, де залежність від азійських виробників стала вразливістю. З іншого — надмірне регулювання та вимога частки в капіталі можуть відлякати найінноваційніших гравців, як це сталося з Google. Ключове питання не в тому, чи потрібна державі участь, а в тому, як зробити цю участь ефективною, не вбивши конкуренцію та не створивши "квантових монополій" із державною підтримкою.