Квантовий пасьянс Вашингтона: чому США потрібні чіткі правила для інвестицій у технології майбутнього
Квантові обчислення — мабуть, один із небагатьох секторів, де пряме державне фінансування справді може бути виправданим. Але, як показують останні дискусії в експертних колах, без чітких і прозорих правил така підтримка ризикує перетворитися на інструмент політичного тиску або, що ще гірше, загальмувати розвиток самої технології.
На відміну від дронів, акумуляторів або переробки рідкісноземельних металів, де уряд може стимулювати ринок через держзакупівлі чи регулювання, квантова сфера перебуває на стадії, коли комерційних продуктів практично немає, домінуюча архітектура не визначена, а виробничі ланцюжки лише формуються. Саме тут, на мою думку, і криється головна дилема: як підтримати проривні розробки, не створивши при цьому небезпечних залежностей і не підмінивши ринкові механізми бюрократичними?
Зв'язок квантових технологій із національною безпекою очевидний. Масштабовані квантові комп'ютери здатні в перспективі зламати сучасну криптографію з відкритим ключем, а суміжні розробки знаходять застосування в сенсорах, навігації та зв'язку. Тому не дивно, що Міністерство торгівлі США в рамках CHIPS and Science Act уже анонсувало виділення $2,013 млрд на дві квантові фабрики та сім компаній. Серед отримувачів — IBM ($1 млрд), GlobalFoundries ($375 млн), а також Atom Computing, D-Wave, Infleqtion, PsiQuantum, Quantinuum, Rigetti та Diraq.
Умовою підтримки стало отримання державою міноритарної, неконтролюючої частки в кожній компанії. Саме цей пункт спричинив відмову Google від участі, що цілком логічно: корпорація вважала, що такі вимоги можуть уповільнити шлях до створення корисного квантового комп'ютера. І тут виникає ключове питання: як зберегти баланс між інтересами платників податків і свободою технологічного розвитку?
Три принципи для державних інвестицій
Аналіз ситуації дозволяє сформулювати три базові принципи, на яких мають будуватися подібні інвестиції. По-перше, втручання держави виправдане лише за явної загрози національній безпеці або серйозної економічної вразливості, яку ринок не в змозі закрити самостійно. По-друге, не слід вкладати кошти туди, де можна просто купити готовий продукт — у випадку квантових обчислень цей підхід поки не працює, оскільки потрібних продуктів у промисловому вигляді просто не існує. І, нарешті, по-третє, підтримка має зберігати дистанцію між державою та бізнесом.
На мою думку, оптимальним інструментом тут можуть стати варранти — вони дають державі право на участь у зростанні вартості компаній без повноцінного контролю над ними. Це дозволяє платникам податків отримати вигоду від успішних проєктів, не створюючи при цьому політичних ризиків прямого володіння акціями.
Ситуація ускладнюється тим, що проблема квантової загрози не обмежується лише державними системами. Як я вже зазначав, для децентралізованих мереж, на кшталт біткоїна, перехід на постквантову криптографію становить набагато складніше завдання — урядовим указом тут нічого не вирішити. А нещодавній запуск Міноборони США програми Farseer з розробки квантових сенсорів із бюджетом до $200 млн лише підтверджує: гонка квантових озброєнь уже почалася, і ставки в ній як ніколи високі.
Думка аналітика: Квантові технології — це не просто черговий хайп, а фундаментальний зсув у парадигмі обчислень і безпеки. США намагаються знайти золоту середину між держкапіталізмом і ринковою свободою, але успіх цієї стратегії залежатиме від того, наскільки гнучкими та технологічно нейтральними виявляться розроблені правила. В іншому випадку ми ризикуємо отримати не стимул для інновацій, а новий виток бюрократизації, який лише загальмує прогрес.