Другий квартал 2026 року став рекордним за кількістю зломів у криптоіндустрії: 83 інциденти та $755 млн збитків
Другий квартал 2026 року увійшов в історію криптоіндустрії як найбільш «хакерський» період: аналітики зафіксували 83 зломи протоколів — абсолютний рекорд за кількістю інцидентів. Сукупна шкода склала $755,3 млн, що, однак, не є історичним максимумом за обсягом втрат.
Найбільші атаки кварталу — злом протоколу KelpDAO на $293 млн та експлойт Drift Protocol на $280 млн. У сегменті кроссчейн-мостів збитки досягли $351 млн, причому 38% цієї суми припало на інцидент з мостом LayerZero OFT, який був пов'язаний з атакою на KelpDAO. Ще 37% втрат спричинені компрометацією адміністративного доступу та маніпуляціями цінами токенів. Крадіжка приватних ключів склала лише 5,66% від загального обсягу.
Незважаючи на рекордну кількість інцидентів, за обсягом втрат цей квартал не став найдорожчим. Рекорд, як і раніше, утримує четвертий квартал 2020 року з $3,56 млрд збитків. Це свідчить про фундаментальний зсув у структурі атак: замість кількох гігантських експлойтів ми спостерігаємо постійний потік дрібніших, але частих інцидентів.
Причина цього тренду криється у зниженні загальної ліквідності екосистеми. Загальний обсяг заблокованої вартості (TVL) скоротився з $164 млрд до приблизно $73 млрд, що робить великі цілі менш привабливими для хакерів. Однак це не знижує ризики: розрив між швидкістю розвитку протоколів та зрілістю їхніх систем управління ризиками стає все більш очевидним. Наприклад, деякі проекти використовують схему мультипідпису «три з шести», але зберігають три ключі на одному ноутбуці — це груба помилка, яка робить систему вразливою.
У травні розробники THORChain підтвердили злом кроссчейн-протоколу на $10 млн, після чого призупинили роботу платформи. 8 червня невідомі скомпрометували гаманці, пов'язані з Humanity Protocol, завдавши збитків приблизно на $31 млн.
Експертний висновок. Рекордна кількість зломів при зниженні середньої шкоди — тривожний сигнал для індустрії. Хакери адаптуються до умов ринку, фокусуючись на менш захищених, але більш численних цілях. Це вимагає від проектів не лише підвищення стандартів безпеки, але й впровадження більш суворих практик управління ризиками, особливо у сфері зберігання ключів та контролю доступу.