Урядова комісія РФ дала зелене світло законопроєкту про ШІ: ставка на суверенітет та національні моделі
22 червня урядова комісія із законопроєктної діяльності схвалила законопроєкт, спрямований на підтримку розвитку штучного інтелекту в Росії. Цей крок знаменує собою важливий етап у формуванні національної стратегії у сфері ШІ, де пріоритет надається вітчизняним розробкам.
Ключова особливість документа — його фокус виключно на великі фундаментальні моделі, що містять понад 1 мільярд параметрів. Законопроєкт вводить чітку класифікацію таких систем. «Суверенні» моделі — це ті, що повністю розроблені російською юридичною особою на всіх етапах з використанням локальної інфраструктури. «Національні» моделі допускають часткове використання компонентів з відкритим вихідним кодом.
Віцепрем'єр Дмитро Григоренко підкреслив, що саме «суверенні» та «національні» моделі користуватимуться пріоритетною державною підтримкою. Планується впроваджувати їх у найбільш чутливих сферах, таких як державне управління. Це логічний крок в умовах прагнення до технологічної незалежності.
З остаточної версії законопроєкту було виключено низку спірних положень. Зокрема, прибрали обов'язкове маркування синтезованого ШІ-контенту, блоки про авторське право, регулювання дата-центрів та обмеження для іноземних нейромереж. За словами Григоренка, документ не передбачає заборони зарубіжних рішень, що свідчить про прагматичний підхід. Окремо зазначається, що від категорії «довірених» моделей для критичної інфраструктури відмовилися через уже діючі вимоги ФСТЕК та ФСБ.
Документ планують внести до Держдуми до кінця тижня. Основні положення мають набрати чинності 1 вересня 2026 року, а норми про повноваження уряду — з 1 березня 2027 року. Для вже впроваджених моделей, які не підпадають під нові критерії, передбачено перехідний період до 1 вересня 2032 року, за умови обробки даних у РФ.
Аналітичний коментар: Даний законопроєкт — це не просто регуляторна ініціатива, а чіткий сигнал ринку. Виключення жорстких заборон на іноземні рішення та маркування контенту свідчить про те, що влада прагне не задушити інновації, а створити умови для зростання власних гравців. Однак ключовим викликом залишиться практична реалізація: чи зможе російська інфраструктура забезпечити конкурентоспроможність «суверенних» моделей без доступу до передових світових обчислювальних потужностей?