Новини криптоміра

Дональд Трамп підписав нову угоду з Іраном, яка зупиняє майже чотиримісячний конфлікт і знову відкриває Ормузьку протоку. Цей документ кардинально відрізняється від ядерної угоди, укладеної Бараком Обамою у 2015 році. Відмінності — не просто в деталях, а в самій філософії переговорів.

Нова угода фіксує продовження режиму припинення вогню на 60 днів, а обговорення ядерної програми перенесено на наступний етап. Це принципово розходиться зі Спільним всеосяжним планом дій (СВПД), з якого Трамп вийшов у 2018 році.

Дві угоди — протилежні підходи

СВПД Обами об'єднував США, Великобританію, Францію, Німеччину, Росію, Китай та Європейський Союз. В обмін на контрольовані обмеження ядерної програми з Тегерана зняли частину санкцій. В основі стратегії лежала стриманість — переговірники домагалися чітких обмежень щонайменше на десять років. Обама презентував угоду як спосіб виграти час.

Трамп обрав іншу тактику: вивів США з угоди у 2018 році, запровадив режим максимального тиску і прийшов до угоди лише після нещодавніх ударів по Ірану. Ключова відмінність — у послідовності: Обама почав з дипломатії, а Трамп зробив ставку на економічний та військовий тиск.

Угоди також різняться за масштабом. Документ Обами налічував близько 159 сторінок і розроблявся близько двох років. Трамп йшов до договору набагато швидше за посередництва Катару та Пакистану. Урочиста церемонія підписання запланована в Женеві, хоча сам меморандум узгодили дистанційно. Свої підписи поставили Трамп, віцепрезидент Джей Ді Венс та спікер іранського парламенту Мохаммад-Багер Галібаф.

У центрі — питання збагачення

СВПД дозволяв Ірану збагачувати уран на території країни з обмеженням до 3,67% протягом 15 років. Документ також встановлював ліміт — 5 060 діючих центрифуг та запаси урану не більше 300 кг під суворим контролем інспекторів. Такі рамки збільшували період, необхідний Ірану для створення ядерної зброї: з двох-трьох місяців до угоди до року після її укладення.

Однак обмеження не були вічними. Через 10 років починала зніматися частина лімітів щодо центрифуг, а через 15 років послаблювалися умови щодо збагачення — саме цю частину угоди найчастіше критикували противники СВПД.

Трамп пішов шляхом посилення. Його команда домагалася повної заборони або жорстких обмежень на збагачення урану в Ірані та наполягала на триваліших і суворіших термінах. Після виходу США з угоди у 2018 році ліміти перестали діяти. У травні 2025 року МАГАТЕ зафіксувало запаси понад 400 кг урану, збагаченого до 60% — набагато більше, ніж дозволялося за умовами угоди. За таких обсягів створення ядерного заряду стало можливим за лічені дні. Іран залишається єдиною країною без ядерного статусу, яка займається збагаченням на такому рівні.

Умови угоди 2015 року передбачали механізм швидкого повернення санкцій ООН — якщо Іран порушить домовленості, обмеження можна було повернути в короткі терміни. Збагачення всередині країни для Ірану — питання національного права. Як і раніше, саме цей пункт найчастіше стає головною перешкодою для будь-яких нових угод.

Зараз меморандум 2026 року не вирішив долю збагачення урану. Найближчими тижнями має визначитися, що стане з іранськими запасами збагаченої сировини.

Як підхід Трампа змінив режим санкцій

Адміністрація Обами максимально швидко відкрила Ірану доступ до переваг угоди: розморозила іранські активи та дозволила експорт нафти. Мінфін США оцінював, що Тегеран зміг одразу отримати приблизно $50 млрд — не $100 млрд, як часто стверджували критики.

Команда Трампа впровадила поетапний і зворотний механізм зняття обмежень. Іранські ЗМІ зазначали, що в рамках 60-денного вікна йшлося приблизно про $24 млрд заморожених коштів. Венс не погодився з цією цифрою, зазначивши, що вона відсутня в офіційному тексті. Представник США уточнив, що гроші переведуть лише після виконання умов угоди.

У діючій схемі також призупиняються санкції на експорт іранської нафти та нафтохімії. Європейські країни дали зрозуміти, що знімуть обмеження лише після того, як Тегеран підтвердить виконання домовленостей. Угода 2015 року зберегла чинність заходів, пов'язаних з боротьбою з тероризмом та порушеннями прав людини. Пом'якшені були лише обмежувальні заходи щодо ядерної програми.

Критики попередньої угоди заявляли, що надходження грошей посилило регіональних союзників Ірану. Трамп підкреслював, що його варіант практично не передбачав виплат і будувався на конкретних результатах.

«Якщо укладу угоду з Іраном, вона буде справді хорошою та чесною, на відміну від тієї, яку підписав Обама — де Ірану віддали величезні суми готівкою та відкрили прямий шлях до ядерної зброї. Наша угода — повна протилежність…» — наводить слова Трампа The Hill.

Рамки, важелі тиску та подальші кроки

Угода СВПД стосувалася лише ядерної програми. Питання ракет та підтримки союзників у регіоні там не враховувалися. У документі 2015 року майже не згадувалися балістичні ракети та такі структури, як Хезболла. Трамп вимагає, щоб нові умови враховували і цей напрямок.

Свої пропозиції Трамп пов'язує з ширшими цілями. У його меморандумі прогрес ув'язується з розблокуванням Ормузької протоки та загальною безпекою регіону. Відмінності очевидні: Обама робив ставку на компроміс за участю кількох країн, а Трамп — на тиск і жорсткіші та довгостроковіші умови.

Іран та США по-різному трактують ключові положення документа. Тегеран наполягає на збереженні своїх прав щодо збагачення урану, а американські представники роблять акцент на посиленні обмежень у майбутньому. Прихильники попередньої угоди попереджають: тиск може призвести до зворотного ефекту. За їхніми словами, саме після виходу США у 2018 році іранська програма почала розвиватися найшвидше.

Найближчі 60 днів переговорів покажуть, чи зможе ставка на тиск принести більше, ніж звичайна дипломатія, особливо після погрози Трампа щодо острова Харк.

Думка експерта: Ринки вже відреагували на новину зростанням нафтових котирувань, очікуючи стабілізації в регіоні. Однак інвесторам варто пам'ятати: 60-денне вікно — це не фінальна угода, а лише пауза. Будь-яке загострення переговорів щодо збагачення урану може миттєво перекреслити досягнутий крихкий баланс.