Новини криптоміра

Дональд Трамп підписав угоду з Іраном, яка зупиняє майже чотиримісячний військовий конфлікт і знову відкриває Ормузьку протоку. Цей документ кардинально відрізняється від Спільного всеосяжного плану дій (СВПД), укладеного адміністрацією Барака Обами у 2015 році. Відмінності стосуються не лише тактики, а й самої філософії переговорів.

СВПД Обами був багатосторонньою угодою, що об'єднала США, Велику Британію, Францію, Німеччину, Росію, Китай та ЄС. В обмін на перевірені обмеження іранської ядерної програми з Тегерана знімали частину санкцій. Основний акцент робився на стримуванні: переговірники домагалися чітких лімітів щонайменше на десять років. Обама позиціонував угоду як спосіб виграти час. Трамп же бачить свій підхід як шлях до глибших змін.

Послідовність: від дипломатії до тиску

Головна відмінність — у послідовності дій. Обама почав із дипломатії, а Трамп зробив ставку на економічний та військовий тиск. Він вийшов із СВПД у 2018 році, запровадив режим максимального тиску і повернувся до переговорів лише після нещодавніх ударів по Ірану. Нова угода — це 60-денне припинення вогню та рамковий меморандум, де деталі судноплавства та майбутні переговори з ядерної теми відкладені на другий етап.

Масштаб також відрізняється: документ Обами налічував близько 159 сторінок і розроблявся близько двох років. Угода Трампа була укладена набагато швидше за посередництва Катару та Пакистану, а підписи були поставлені дистанційно. Урочиста церемонія запланована в Женеві.

Ядерне збагачення: від лімітів до повної заборони

СВПД дозволяв Ірану збагачувати уран на території країни до 3,67% протягом 15 років, з лімітом у 5 060 центрифуг і запасом не більше 300 кг. Ці рамки збільшили «час прориву» з двох-трьох місяців до року. Однак ліміти були тимчасовими: через 10 років починали знімати обмеження щодо центрифуг, а через 15 — щодо збагачення. Саме цю частину найчастіше критикували противники СВПД.

Трамп пішов шляхом посилення. Його команда домагалася повної заборони або жорстких обмежень на збагачення урану в Ірані та наполягала на триваліших термінах. Після виходу США з угоди у 2018 році ліміти перестали діяти. До травня 2025 року МАГАТЕ зафіксувало запаси понад 400 кг урану, збагаченого до 60%, що робить створення ядерного заряду можливим за лічені дні. Іран залишається єдиною країною без ядерного статусу, яка займається збагаченням на такому рівні.

Санкції: поетапний і зворотний механізм

Адміністрація Обами максимально швидко відкрила Ірану доступ до переваг угоди: розморозила активи та дозволила експорт нафти. Мінфін США оцінив, що Тегеран одразу отримав близько $50 млрд. Команда Трампа впровадила поетапний і зворотний механізм зняття обмежень. Іранські ЗМІ згадували про $24 млрд заморожених коштів, але віце-президент Венс спростував цю цифру, заявивши, що вона відсутня в офіційному тексті. Гроші будуть переведені лише після виконання умов угоди.

У поточній схемі також призупиняються санкції на експорт іранської нафти та нафтохімії, але європейські країни дали зрозуміти, що знімуть обмеження лише після підтвердження Тегераном виконання домовленостей. Угода 2015 року зберігала заходи, пов'язані з боротьбою з тероризмом та порушеннями прав людини, пом'якшуючи лише ядерні санкції.

Експертна думка Cryptalist: Кінцева ефективність угоди Трампа залежатиме від того, чи зможе адміністрація утримати жорсткі рамки без ескалації. Історія показує, що тиск може призвести до зворотного ефекту: саме після виходу США з СВПД у 2018 році іранська програма почала розвиватися найшвидше. Зараз ставка робиться на те, що страх перед військовою силою та економічна ізоляція змусять Тегеран піти на поступки, яких не вдалося досягти дипломатією. У найближчі 60 днів переговорів стане зрозуміло, чи виправданий цей ризик.