Філіппінський регулятор посилює правила лістингу криптоактивів: конфіденційні монети під забороною

Центральний банк Філіппін офіційно затвердив новий регламент, що регулює процедуру лістингу цифрових активів для всіх ліцензованих провайдерів послуг віртуальних активів. Ключове нововведення — пряма заборона на додавання та підтримку криптовалют, орієнтованих на анонімність та конфіденційність транзакцій. Це рішення демонструє послідовний курс регулятора на підвищення прозорості ринку та боротьбу з відмиванням грошей.
Шестифакторна перевірка: новий стандарт due diligence
Згідно з прийнятим документом, перед включенням будь-якого токена чи монети до лістингу провайдери зобов'язані провести всебічну перевірку за шістьма ключовими напрямками. До їх числа входять: аналіз даних про емітента та команду проєкту, оцінка зрілості ринку та ліквідності, вивчення реальних сценаріїв використання активу, а також аудит прозорості коду, безпеки смарт-контрактів та відповідності місцевому законодавству. Особлива увага приділяється резервам та ліквідності — регулятор хоче бути впевненим, що активи не є «пустушками».
Постійний моніторинг та превентивні заходи
Регулятор також зобов'язує біржі не просто перевіряти активи на вході, а й вести безперервний моніторинг уже доданих криптовалют. Провайдери повинні заздалегідь розробити та затвердити чіткі критерії для призупинення торгів або делістингу активу. Це означає, що в будь-який момент, при виявленні порушень або зміні ринкової ситуації, майданчик зобов'язаний оперативно реагувати, не чекаючи прямої вказівки зверху.
Моя експертна думка: Філіппіни задають тренд для ринків, що розвиваються, де анонімні монети (такі як Monero або Zcash) часто використовуються як інструмент обходу капітального контролю. Однак повна заборона на конфіденційні активи може вдарити по легітимних користувачах, які цінують приватність. Набагато ефективніше було б запровадити обов'язкове використання аналітичних інструментів Chainalysis для відстеження підозрілих транзакцій, а не тотальну заборону. Тим не менш, для великих інституційних інвесторів такий підхід — однозначний плюс: він знижує регуляторні ризики та підвищує довіру до філіппінського ринку.