Державний борг Китаю перевищив 100 трильйонів юанів: офіційне маскування приховує катастрофу
Державний борг Китаю вперше в історії подолав позначку в 100 трильйонів юанів — це приблизно 14,9 трильйона доларів США. Однак, як я та багато моїх колег-аналітиків підозрювали, реальна картина набагато похмуріша. Офіційні дані, оприлюднені до кінця травня 2026 року, показують зростання майже вдвічі порівняно з 46,55 трлн юанів на кінець 2020 року. Але, як кажуть, диявол криється в деталях.
Пекін подає цей рубіж як «контрольований і безпечний наслідок активного бюджетного стимулювання та програм обміну боргових зобов'язань». Вони пишаються тим, що офіційне співвідношення боргу до ВВП становить 68,2%, що значно нижче, ніж у США чи Японії. Однак це — лише верхівка айсберга.
Чому офіційні цифри вводять в оману
Проблема в тому, що офіційні 68% базуються на надзвичайно вузькому визначенні боргу. Воно виключає колосальні зобов'язання місцевих фінансових платформ (LGFV), борги державних банків розвитку та заборгованість держкомпаній. Коли незалежні інститути, включаючи Міжнародний валютний фонд (МВФ), розраховують розширений борг китайської держави, показник підскакує до 88–124% ВВП. Якщо ж взяти сукупний борг усього нефінансового сектору економіки, то цифра перевищує приголомшливі 300% ВВП.
Масштабні програми обміну боргу на трильйони юанів, якими хвалиться Пекін, насправді не списують ці зобов'язання. Вони лише переносять проблемну приховану заборгованість на офіційні баланси, тиснучи на маржу комерційних банків і підтримуючи на плаву неплатоспроможні компанії-зомбі.
Структурні слабкості під шаром оптимізму
За офіційним благополуччям ховається серйозна структурна деградація. Раніше місцеві влади обслуговували зобов'язання за рахунок продажів землі, але затяжний обвал ринку нерухомості повністю перекрив це джерело доходів. Величезні кошти йдуть у державні проєкти, віддача від яких стрімко знижується.
Це посилює реальну загрозу затяжної рецесії за японським сценарієм, коли економіка роками розчищає перевантажені боргами баланси. Повний контроль Пекіна над внутрішньою фінансовою системою захищає країну від негайного суверенного дефолту, але довгострокові перспективи виглядають похмуро. Китай опинився в пастці високого боргу та низької продуктивності, використовуючи свою фінансову міць не для усунення глибинних економічних проблем, а для виграшу часу.
Як це може вплинути на криптовалюти
Прямого зв'язку між боргом Китаю та курсом біткоїна немає, але непрямі канали впливу можливі. Якщо борговий тиск змусить Пекін і далі пом'якшувати грошову політику та нарощувати ліквідність, частина капіталу може шукати захисту від знецінення юаня. Історично в такі періоди зростає інтерес до твердих і незалежних від держави активів, включаючи золото та біткоїн.
З іншого боку, затяжна балансова рецесія за японським зразком означала б загальну втечу від ризику. У такі моменти біткоїн частіше поводиться як ризиковий актив і знижується разом з акціями. Плюс обмеження на операції з криптовалютою всередині Китаю можуть посилитися при посиленні контролю за відтоком капіталу.
Мій експертний погляд: Ринок поки що не закладає в ціну біткоїна сценарій повномасштабної боргової кризи в Китаї. Але якщо Пекін почне втрачати контроль над ситуацією, ми можемо побачити різкий сплеск волатильності. Зараз це — прихований «чорний лебідь» для всього глобального ринку, і криптоінвесторам варто уважно стежити за макроекономічними сигналами з Піднебесної.