Довгова пастка Китаю: $14,9 трлн — лише вершина айсберга
Офіційний державний борг Китаю вперше перевищив позначку в 100 трильйонів юанів (близько $14,9 трлн), досягнувши 100,6 трлн до кінця травня 2026 року. Однак, як показує мій аналіз, ця цифра — лише фасад, за яким ховається набагато глибша та тривожніша реальність.
Зростання майже вдвічі з 46,55 трлн юанів наприкінці 2020 року — це не просто статистика. Пекін намагається представити це як «контрольований і безпечний наслідок активного бюджетного стимулювання», вказуючи на відносно низьке співвідношення боргу до ВВП у 68,2%. Але я вважаю такий підхід докорінно хибним.
Ілюзія контролю: що приховують офіційні дані
Проблема в тому, що офіційний показник у 68% спирається на надзвичайно вузьке визначення боргу. За його межами залишаються зобов'язання місцевих фінансових платформ (LGFV), борги державних банків розвитку та заборгованість держкомпаній. Незалежні інститути, включаючи МВФ, оцінюють розширений борг китайської держави у 88–124% ВВП. А якщо взяти сукупний борг усього нефінансового сектора, цей показник перевищує приголомшливі 300% ВВП.
Програми обміну боргу на трильйони юанів, якими пишається Пекін, насправді не списують ці зобов'язання. Вони лише переносять проблемну приховану заборгованість на офіційні баланси. Це тисне на маржу комерційних банків і підтримує на плаву неплатоспроможні компанії-зомбі, що, на мою думку, лише відстрочує неминуче.
Структурна деградація під шаром оптимізму
За офіційним благополуччям ховається серйозна структурна деградація. Раніше місцеві влади обслуговували зобов'язання за рахунок продажу землі, але затяжний обвал ринку нерухомості повністю перекрив це джерело доходів. Величезні кошти йдуть у державні проєкти з падаючою віддачею, що посилює загрозу затяжної рецесії за японським сценарієм.
Китай опинився в пастці високого боргу та низької продуктивності. Країна використовує свою фінансову міць не для усунення глибинних економічних проблем, а лише для того, щоб виграти час. Це не стратегія, а тактика виживання.
Що це означає для криптовалют
Прямого зв'язку між боргом Китаю та курсом біткоїна немає, але непрямі канали впливу очевидні. Якщо борговий тиск змусить Пекін пом'якшувати грошову політику та нарощувати ліквідність, частина капіталу може шукати захисту від знецінення юаня — історично в такі періоди зростає інтерес до твердих і незалежних активів, включаючи золото та біткоїн.
З іншого боку, затяжна балансова рецесія за японським зразком означає загальну втечу від ризику, а в такі моменти біткоїн частіше поводиться як ризиковий актив і знижується разом з акціями. Додатковий фактор — обмеження на операції з криптовалютою всередині Китаю: при посиленні контролю над відтоком капіталу влада може посилити й без того жорстке регулювання.
Мій висновок: ринок зараз перебуває в точці біфуркації. Вирішальним стане те, який сценарій візьме гору — накачування ліквідності чи стиснення ризику. Однозначного напрямку тут поки немає, але я уважно стежу за сигналами з Пекіна.