Офіційний державний борг Китаю вперше в історії подолав психологічну позначку в 100 трильйонів юанів, досягнувши до кінця травня 2026 року 100,6 трлн юанів (близько $14,9 трлн). Однак, як показує мій глибокий аналіз, ці цифри — лише верхівка гігантського боргового айсберга, реальні масштаби якого уряд у Пекіні ретельно маскує.

За п'ять років, з 2020 року, борг зріс більш ніж удвічі — з 46,55 трлн юанів. Офіційні ЗМІ подають це як «контрольований і безпечний наслідок активного бюджетного стимулювання», вказуючи на відносно скромне співвідношення боргу до ВВП у 68,2%. Але саме тут і криється головна пастка.

Чому офіційна статистика вводить в оману

Проблема в тому, що показник у 68% спирається на надзвичайно вузьке визначення державного боргу. За його межами залишаються гігантські зобов'язання місцевих фінансових платформ (LGFV), борги державних банків розвитку та заборгованість держкомпаній. Коли ж ми дивимося на розширений борг, який враховують незалежні інститути на кшталт МВФ, співвідношення злітає до 88–124% ВВП. А якщо взяти сукупний борг усього нефінансового сектору економіки, показник перевищує приголомшливі 300% ВВП.

Програми обміну боргу на трильйони юанів, якими так пишається Пекін, насправді не списують ці зобов'язання. Вони лише переміщують проблемну приховану заборгованість на офіційні баланси, створюючи тиск на маржу комерційних банків і підтримуючи на плаву неплатоспроможні компанії-зомбі.

Структурна деградація під шаром оптимізму

За зовнішнім благополуччям ховається серйозна структурна деградація. Раніше місцева влада обслуговувала зобов'язання за рахунок продажу землі, але затяжний обвал ринку нерухомості повністю перекрив це джерело доходів. Величезні кошти йдуть у державні проєкти з падаючою віддачею, що посилює реальну загрозу затяжної рецесії за японським сценарієм.

Повний контроль Пекіна над внутрішньою фінансовою системою поки що захищає країну від негайного суверенного дефолту. Але довгострокові перспективи виглядають похмуро: Китай опинився в пастці високого боргу та низької продуктивності, використовуючи свою фінансову міць не для усунення глибинних економічних проблем, а для того, щоб виграти час.

Вплив на криптовалюти: двоїстий сценарій

Прямого зв'язку між боргом Китаю та курсом біткоїна немає, але непрямі канали впливу очевидні. Якщо борговий тиск змусить Пекін пом'якшувати грошову політику та нарощувати ліквідність, частина капіталу може шукати захисту від знецінення юаня в твердих і незалежних активах — золоті та біткоїні. Однак затяжна балансова рецесія за японським зразком викличе загальну втечу від ризику, і тоді біткоїн, швидше за все, поводитиметься як ризиковий актив, знижуючись разом з акціями.

Мій висновок: Китай стоїть на роздоріжжі. Вибір між накачуванням ліквідності та стисненням ризику визначить не лише майбутнє його економіки, а й спрямує потоки капіталу на глобальних ринках, включаючи криптовалютний. Однозначного сценарію поки що немає, але ризики для традиційної фінансової системи стають дедалі очевиднішими.