Мирова фінансова архітектура переживає цікавий парадокс. Попри безпрецедентний інтерес регуляторів до цифрових валют центральних банків (CBDC), реальне впровадження залишається радше винятком, ніж правилом. На сьогодні 146 країн і валютних союзів, що представляють близько 98% світового ВВП, активно досліджують потенціал державних цифрових грошей. Однак до повноцінного роздрібного обігу дійшли лише чотири юрисдикції: Ямайка, Багамські Острови, Казахстан і Нігерія. Це красномовно свідчить про те, що шлях від концепції до масового використання всіяний не лише технологічними, а й інституційними перешкодами.
Китай виривається вперед: цифровий юань як інструмент заощаджень
Безумовним лідером за масштабом залишається Китай. Піднебесна не просто тестує технологію, а перетворює цифровий юань на повноцінний фінансовий інструмент. З 2026 року Народний банк Китаю розширив кількість банків-операторів з 10 до 30, а з 1 січня почав нараховувати відсотки на залишки коштів у цифрових гаманцях. Ставка в 0,05% річних для верифікованих користувачів — це світовий прецедент. По суті, Пекін трансформує платіжний засіб в інструмент заощадження, кидаючи прямий виклик традиційним банківським депозитам.
Примітно, що китайська модель принципово відрізняється від російських підходів. Юань у цифровій формі просувається не лише як спосіб оплати, а й як засіб збереження вартості. Паралельно Пекін активно розвиває транскордонні розрахунки, виводячи частину операцій за межі статистики SWIFT через незалежні цифрові канали. Це стратегічний крок, спрямований на зміцнення валютного суверенітету в обхід західної платіжної інфраструктури.
Європа в дискусіях, США — в опозиції
Європейський союз рухається значно повільніше. Проєкт цифрового євро розробляється з червня 2023 року, і лише в липні 2026-го Європарламент затвердив свою позицію, відкривши фінальну стадію переговорів з Радою ЄС. ЄЦБ уже відібрав 36 банків і платіжних компаній, включно з Deutsche Bank, Revolut та UniCredit, для участі в пілоті, старт якого заплановано на другу половину 2027 року. Тестування триватиме 12 місяців, а головні суперечки точаться навколо обов'язковості приймання, офлайн-версії, захисту даних і ризику відтоку вкладів із банківської системи.
Сполучені Штати зайняли найжорсткішу позицію серед великих економік. У червні 2026 року Конгрес ухвалив закон, який забороняє Федеральній резервній системі випуск роздрібної цифрової валюти до 31 грудня 2030 року. Ініціатива отримала переважну підтримку: 89 голосів проти 10 у Сенаті та 396 проти 13 у Палаті представників. Причина очевидна — домінування долара не потребує створення інструмента, який міг би підірвати існуючу систему. Дослідження в країні тривають, але лише у сфері оптових розрахунків у межах проєкту Agorá за участю Нью-Йоркського ФРБ.
Корейський експеримент і глобальна мозаїка готовності
Південна Корея демонструє інший підхід. У вересні 2026 року Банк Кореї запускає другу фазу пілота в дев'яти комерційних банках, уперше підключивши до тестування реальні транзакції. Особливість системи — у розподілі ролей: регулятор надає інфраструктуру, а кожен банк випускає власні депозитні токени — токенізовані версії вкладів. Новий голова регулятора Хьон Сон Шин уже назвав CBDC та депозитні токени найважливішим елементом грошової системи країни, відводячи приватним стейблкоїнам другорядну роль.
Решта економік розподілилися за стадіями готовності. Індія, Іран, ОАЕ, Туреччина та Північна Корея ведуть пілоти на різних етапах; Бразилія, Японія, Індонезія, Таїланд, Австралія та Канада розробляють концепції; Катар перебуває на початковій стадії запуску. Монголія та Саудівська Аравія приєдналися до міжнародного проєкту mBridge для розрахунків у реальному часі через розподілений реєстр. Швеція залишається одним із першопрохідців дослідження, але до запуску їй ще далеко.
Мій висновок як аналітика: розрив між пілотами та реальним впровадженням — це не технічна проблема, а фундаментальне питання довіри та економічної доцільності. Поки CBDC не запропонують користувачам явні переваги над існуючими системами, масове прийняття залишиться радше політичним рішенням, ніж ринковою необхідністю. Китайська модель із відсотковими нарахуваннями може стати тим самим каталізатором, який змусить решту прискоритися.