Російська судова система робить амбітний крок у цифрове майбутнє. Як стало відомо з моїх джерел, у пілотному режимі розпочалося тестування одразу чотирьох великих мовних моделей (LLM), які навчаються на реальній судовій практиці. Це не просто експеримент, а системна робота з інтеграції штучного інтелекту в правосуддя, про що було заявлено на Форумі голів верховних судів країн БРІКС у Нью-Делі.
Що відбувається насправді?
Моделі не просто аналізують тексти — вони освоюють правові позиції Верховного суду та ключові рішення, які впливають на життя громадян і бізнесу. Тестування триває в регіонах, а мета — не замінити суддю, а створити інструмент для підвищення якості правосуддя.
Судді, як підкреслюється, уже виявили високий інтерес до технології. Вони бачать у ній потенціал для уніфікації практики, усунення логічних суперечностей і зниження кількості помилок. Однак впровадження відбувається вкрай обережно. Затверджено концепцію, яка чітко визначає завдання та принципи роботи ШІ в судочинстві. За реалізацію відповідає спеціально створений Центр судових компетенцій у сфері ШІ, який збиратиме найкращі практики та взаємодіятиме з науковою та IT-спільнотою.
Етика та межі дозволеного
Окремий акцент — на етиці. Разом із провідними розробниками сформовано принципи застосування нейромереж. Судді проходять навчання, щоб розуміти, як працюють моделі та де проходить межа між допомогою та втручанням. До роботи залучено студентів — проводиться всеукраїнський конкурс зі створення ШІ-прототипів для правосуддя.
Жорстко окреслено й роль алгоритму: це помічник, але не суб'єкт права. Оцінка доказів і прийняття рішення — прерогатива людини, що ґрунтується на законі та внутрішньому переконанні. Імовірнісний підхід не повинен підміняти професійне судження.
Питання технологічної незалежності також винесено на міжнародний рівень. Прозвучала пропозиція виробити спільні етичні принципи для країн БРІКС, щоб інфраструктура правосуддя не залежала від зовнішніх юрисдикцій, а судді могли обмінюватися досвідом через стажування.
Це лише частина масштабного курсу на алгоритмізацію державного управління. Влада стимулює перехід на вітчизняне програмне забезпечення, обговорюються пріоритети ШІ в безпеці та освіті. До 2030 року, наприклад, планується перевести на ШІ половину процесів у будівництві та ЖКГ.
Мій погляд: Це знаковий прецедент. Криптоіндустрія давно говорить про верифікованість і прозорість, і тут ми бачимо, як ті самі принципи намагаються застосувати до фідуціарних систем. Однак ключовий ризик — не технічні збої, а «чорна скринька» алгоритму. Якщо суд не зможе пояснити, чому модель видала ту чи іншу рекомендацію, це підірве довіру до правосуддя. Успіх залежатиме від того, наскільки вдасться зберегти людський контроль і забезпечити пояснюваність ШІ.