Киргизстан запускає один із найагресивніших фіскальних стимулів у регіоні для інфраструктури блокчейну та штучного інтелекту. Майнінгові компанії, дата-центри та розробники ШІ, які працюють у вільній економічній зоні «Нарин», у перший рік комерційної експлуатації будуть повністю звільнені від збору. Далі ставка зросте до 1,5%, а з третього року становитиме 3% від вартості фактично спожитої електроенергії.

Відповідну постанову №744, що вносить зміни до положення про ВЕЗ «Нарин» (затвердженого урядом 1 серпня 2014 року), підписано 6 листопада 2026 року. Особливий порядок поширюється на компанії, які експлуатують центри обробки даних, працюють із віртуальними активами, зокрема майнінгом, розробляють програмне забезпечення та технології ШІ.

Скільки заплатять майнери та дата-центри

Ключова особливість нової схеми — прив'язка платежу до обсягу споживання, а не до доходів. Базою для розрахунку стає вартість фактично спожитої електроенергії, що визначається за показаннями лічильників із застосуванням тарифу, встановленого кабінетом міністрів для комерційних споживачів з енергоємним виробництвом.

Інші резиденти ВЕЗ продовжать платити за попередньою схемою — 1% від виручки за товари, роботи та послуги, вироблені на її території та продані в Киргизстані або за кордоном. Порядок не передбачає інших платежів, крім цих зборів і виплат за договорами з генеральною дирекцією зони. Механізм перед затвердженням виносився на громадське обговорення.

Для майнерів модель означає, що при падінні цін на криптовалюти, коли виручка ферм скорочується, сума збору не зменшиться, якщо компанія не скоротить потужності. Натомість частка держави не зростатиме разом із прибутком у вдалі для ринку періоди.

Чому пільги залежать від власної енергії

Головна умова стосується електроенергії: підприємства повинні самі виробляти необхідну енергію або покривати потреби імпортом без підключення до національної мережі. Для інвесторів це означає додаткові витрати на власну генерацію або контракти із зарубіжними постачальниками, які доведеться закласти в бізнес-план ще до запуску.

7 листопада 2026 року Киргизстан підписав інвестиційну угоду з ОСОО «Староушен Інвестмент» про створення промислового парку площею 200 га на території ВЕЗ. У парку розмістять енергоємні низьковуглецеві виробництва, центри обробки даних та обчислювальну інфраструктуру для ШІ. Окремий дата-центр обслуговуватиме державні потреби — зберігатиме державні інформаційні ресурси та стане основою для цифрових послуг і впровадження ШІ. Проєкт також передбачає розвиток ІТ-парку та енергетичної інфраструктури.

Якщо майбутні резиденти парку підпадуть під новий порядок, рік без збору дасть їм час запустити обладнання. Для бюджету вигода відкладена: помітні надходження з'являться лише з третього року, коли ставка зросте до 3%.

Як рішення пов'язане з іншими кроками влади

Умова про роботу без національної мережі відображає позицію влади: нові майнінгові ферми не отримають дозволів, поки країна не добудує великі ГЕС. Одна з двох діючих у країні ферм, у Кеміні, вже працює на імпортній електроенергії та зупиняється взимку, а кабмін закріпив схожу модель для «Нарину».

Паралельно влада згортає власні проєкти в криптосфері: Киргизстан вирішив ліквідувати забезпечений золотом стейблкоїн USDKG і першу державну криптобіржу. Держателі токенів зможуть обміняти їх на звичайні гроші або USDT, а держава, виходячи з ролі емітента, робить ставку на приватний бізнес на кшталт резидентів «Нарину». Окремий фактор — санкції Великої Британії проти криптобіржі «ТокенСпот» і оператора Мінфіну Киргизстану, запроваджені майже п'ять тижнів тому: для інвесторів це нагадування про санкційні ризики на тлі одночасного посилення нагляду за галуззю.

Аналіз Cryptalist: Киргизстан формує юрисдикцію з передбачуваним і низьким фіскальним навантаженням на обчислювальну інфраструктуру, що може посилити перетікання потужностей до Центральної Азії на тлі посилення регулювання в інших регіонах. Однак вимога автономного енергопостачання та санкційні ризики обмежують приплив капіталу, а перенесення основних надходжень до бюджету на третій рік вказує на ставку влади на довгостроковий розвиток інфраструктури, а не на швидкий фіскальний ефект.