З 1 вересня в Росії формально набув чинності закон про регулювання криптовалют. Однак вважати цю дату фактичним запуском нового ринку було б передчасно. Створено лише правовий контур, усередині якого ще належить вибудувати робочі біржі, цифрові депозитарії, розрахункову інфраструктуру та готові продукти для фінансових компаній. Це лише перший крок на довгому шляху.
Перехідний період: час на творення
Учасникам ринку надано перехідний період до 1 липня 2027 року. У найближчі місяці набагато цікавіше спостерігати не за гучними заявами брокерів про готовність працювати з криптовалютою, а за тим, як буде збиратися сама екосистема. Законодавство визначило правила гри, але сама гра почнеться, коли з'являться реальні інструменти та ліквідність.
Зберігання та розділення функцій
Одним із ключових викликів стане зберігання активів. Російська модель передбачає появу цифрових депозитаріїв, які обліковуватимуть права на криптовалюту аналогічно до того, як сьогодні обліковуються цінні папери. Це окремий, жорстко регульований бізнес. Банк Росії встановив для таких організацій вимоги до капіталу від 50 до 250 млн рублів залежно від виконуваних функцій. Це суттєво підвищує поріг входу та перетворює зберігання на самостійний напрям, а не побічну опцію торговельного майданчика.
Така архітектура — важлива відмінність від класичного крипторинку, де біржа часто одночасно приймає гроші клієнта, виконує угоди та зберігає активи. Російський підхід поступово розділяє ці функції між різними учасниками. Для інвестора це потенційно знижує інфраструктурні ризики, але для бізнесу робить запуск продукту складнішим і дорожчим.
Ліквідність та асортимент активів
Друге критичне питання — ліквідність. Закон дозволяє організовані торги, і біржі зможуть самостійно визначати режим торгів та розраховувати ринкові ціни. Однак наявність майданчика сама по собі не створює ліквідний ринок. Для цього необхідні великі учасники, маркетмейкери та доступ до достатнього обсягу криптовалюти. Інакше російська ціна відрізнятиметься від глобальної, а спреди виявляться надто широкими для масового клієнта.
Третє обмеження — асортимент. Регулятор для некваліфікованих інвесторів пропонує допускати лише найбільш ліквідні криптовалюти з достатньою капіталізацією, обсягом торгів та історією ціноутворення не менше п'яти років. Тому на першому етапі йтиметься про невеликий набір великих активів, а не про сотні монет, звичних користувачам криптобірж.
Економіка продукту та другий етап
Нарешті, залишається економіка самого продукту. Фінансовим компаніям доведеться оплачувати інфраструктуру зберігання, комплаєнс, виконання угод та дотримання нових регуляторних вимог. Банк Росії вже пропонує враховувати криптовалютні ризики в нормативах фінансової стійкості учасників ринку. У підсумку головне питання для посередника буде не в тому, чи зможе він технічно додати BTC у застосунок, а в тому, чи зможе він зробити це за комісію, яку клієнт вважатиме конкурентоспроможною порівняно зі звичною криптобіржею.
Тому 1 вересня варто розглядати як початок другого етапу розвитку російського крипторинку. Перший етап був законодавчим: він визначив, хто і на яких умовах має право працювати з криптовалютою. Тепер починається складніший період — перетворення цих норм на робочу ринкову інфраструктуру. Саме він покаже, яким вийде російський регульований ринок. Закон уже дозволив йому існувати, а учасникам належить довести, що торгувати на ньому можна зручно, ліквідно та економічно розумно.
Мій погляд: розділення функцій зберігання та торгівлі — це крок до інституційної зрілості, але він неминуче підвищить витрати. У короткостроковій перспективі це може зробити російські майданчики менш привабливими для роздрібних трейдерів, звиклих до низьких комісій глобальних бірж. Успіх нової моделі залежатиме від того, чи зможуть локальні гравці запропонувати реальну цінність, а не просто відповідати формальним вимогам.