Порівняння Росії з Північною Кореєю дедалі частіше звучать у коментарях під постами, у відео блогерів і в побутових розмовах. Приводом стали обмеження, з якими стикаються жителі РФ. Cryptalist розібрав три категорії бар'єрів — інтернет, свобода слова і гроші — і оцінив, наскільки такі паралелі відображають реальність.
Зіставлення тримаються на трьох групах обмежень: блокування і білі списки в інтернеті, тиск на свободу слова і доступ до інформації, посилення умов у банківській системі. Розбір кожної з них показує: схожість є, але методи у двох держав принципово різні.
1. Інтернет
У КНДР немає загальносвітової мережі. Працює внутрішня мережа країни, логічно ізольована і повністю замкнена в межах державних кордонів. Фізичного з'єднання з глобальною павутиною немає і ніколи не було — усі сайти розташовані всередині самої північнокорейської мережі. Житель КНДР, діставшись до комп'ютера, не відкриє YouTube навіть із найпотужнішим VPN.
Білі списки там не потрібні: владі просто нема чого блокувати — усе доступне в локальній мережі вже пройшло цензуру.
У Росії картина інша. Повного відключення від глобальної мережі немає, фізичне з'єднання внутрішньої мережі із зовнішньою зберігається. Білі списки застосовуються точково, але багато жителів РФ живуть із постійно ввімкненим VPN. Влада називає це вимушеним заходом заради безпеки. Експерти розходяться в оцінках: одні допускають порівняння із застереженнями, зазначаючи, що Росія впровадила механізми, аналогічні північнокорейським, але до повної ізоляції не перейшла. Інші вказують на глибоку принципову відмінність: КНДР — це космічний корабель із замкненою системою всередині корпусу, а Росія — танк, який рухається зараженою місцевістю, де повітря надходить ззовні, але лише через фільтри.
2. Свобода слова і доступ до інформації
У закритості КНДР є два пояснення: страх влади перед поширенням відомостей про зовнішній світ і прагнення утруднити передачу інформації про себе за кордон. Механізми прості: вивезення будь-яких мобільних пристроїв заборонено, апарати, що потрапили за кордон, вивозять контрабандою, а в розборах таких смартфонів південнокорейські слова автоматично замінюються на північнокорейські варіанти. Для іноземців працює окрема стільникова мережа — зателефонувати за кордон можна, додзвонитися на звичайний північнокорейський номер не можна.
У Росії стаття 29 Конституції гарантує свободу думки, слова і масової інформації та прямо забороняє цензуру. Вивозити техніку, як і раніше, можна, але доступ до даних із часом ускладнюється. Блокування соцмереж і месенджерів компенсуються VPN. Покарання за порушення законів у РФ є, але з північнокорейськими вони непорівнянні.
3. Гроші
Фінансова система КНДР перебуває поза глобальною банківською інфраструктурою: робочої інтеграції зі SWIFT немає, стійких кореспондентських відносин теж. Розрахунки йдуть через північнокорейський комплаєнс, багатоступеневі схеми з третіми країнами або бартер. Росія також відрізана від SWIFT, але не безнадійно: низка невеликих кредитних організацій досі проводить міжнародні перекази. Криптовалюта стала для РФ легальним інструментом компенсації втрат для бізнесу, тоді як Пхеньян використовує її інакше — через хакерські групи, які за десять місяців 2026 року, за оцінкою BitOK, викрали $7,61 млрд, спрямувавши кошти зокрема на розвиток ядерної та ракетної програм.
Аналіз Cryptalist: Зіставлення Росії та КНДР коректне лише на рівні окремих інструментів контролю, але не систем. Ключова відмінність — у збереженні фізичної зв'язності з глобальною інфраструктурою та наявності обхідних каналів: VPN, обмеженого SWIFT-доступу і легального криптоконтуру. Для ринків це означає, що російський капітал зберігає часткову інтеграцію у світові потоки, тоді як північнокорейська модель залишається повністю закритою і спирається на вилучення коштів ззовні через кібератаки.