Банк Росії не має наміру відмовлятися від публікації реєстрів цифрових депозитаріїв і криптообмінників, попри очевидні санкційні ризики. Клієнти збережуть можливість перевіряти легальність сервісу, а компаніям доведеться змиритися з повною прозорістю.
Винятків не буде навіть для майданчиків, які планують обслуговувати виключно юридичних осіб. Для бізнесу це означає збереження санкційних ризиків, однак регулятор розраховує, що учасники ринку навчаться з ними працювати — так само, як це вже зробив класичний фінансовий сектор.
Чому регулятор не приховує учасників ринку
Вимоги до входження до реєстру та розкриття даних уніфіковані для всіх учасників, тому відомості про кожного з них підлягають публічному розкриттю. Відкритий реєстр потрібен насамперед клієнтам: він дозволяє до переказу коштів переконатися, що компанія, з якою укладається угода, справді включена до реєстру Банку Росії. Для інвестора це простий спосіб відсіяти сумнівні сервіси ще до переказу грошей.
У регуляторі наголошують, що із санкційними ризиками традиційний фінансовий ринок стикається давно і вже навчився жити в цих умовах. Очікується, що учасники крипторинку також зможуть підлаштуватися під нові реалії.
Як ще наводять лад на крипторинку
Публічний реєстр — не єдиний інструмент нагляду. Паралельно НАУФОР отримав статус саморегулівної організації для цифрових депозитаріїв і криптообмінників. Асоціація розроблятиме стандарти для компаній, стежитиме за їх дотриманням і представлятиме інтереси галузі перед регулятором. У результаті клієнти отримують додатковий контроль, а бізнес — ще одного перевіряючого.
Різниця між легальними та тіньовими сервісами видна й за діями силових структур: співробітники МВС закрили п'ять криптообмінників, через які організатори даркнет-наркомаркету виводили виручку у фіатні гроші. Поліція отримала дані про понад 185 000 операцій з криптовалютою і тепер розшукує решту учасників спільноти, включно з клієнтами цих сервісів.
Аналіз Cryptalist: Рішення Банку Росії відображає стратегічний вибір на користь прозорості як фундаменту довіри до ринку — навіть ціною санкційної уразливості окремих учасників. Для інституційних гравців це сигнал про те, що регулятор ставить довгострокову легітимність сектору вище за короткостроковий захист від зовнішніх обмежень. У перспективі такий підхід сприяє консолідації ринку навколо великих, готових до комплаєнсу майданчиків.