Фахівці французького стартапу Alice & Bob провели поглиблене дослідження, яке суттєво переглядає попередні оцінки квантової загрози для біткоїна. Згідно з отриманими розрахунками, гіпотетичному квантовому комп'ютеру може знадобитися всього 29 588 фізичних кубітів і приблизно 62 хвилини, щоб відновити приватний ключ біткоїна за відкритим публічним ключем.

Отримані цифри помітно нижчі за ті пороги, які раніше фігурували в академічних дискусіях про квантову стійкість блокчейну. Ця обставина змушує по-новому поглянути на часові вікна уразливості, що виникають під час операцій з біткоїном.

Що означають 62 хвилини на практиці

Ключовий фактор ризику пов'язаний з моментом, коли публічний ключ стає видимим у мережі — насамперед під час витрачання коштів з адреси. Якщо атакуючий має квантовий пристрій достатньої потужності, теоретично він отримує приблизно годинне вікно для відновлення приватного ключа та перехоплення транзакції. Саме тому швидкість підтвердження транзакцій і практика повторного використання адрес набувають принципового значення в контексті постквантової безпеки.

Розрахунок у 29 588 фізичних кубітів важливий і з інженерної точки зору: він задає орієнтир для оцінки того, наскільки близько реальні квантові системи підійшли до порогу, за якого загроза перестає бути суто теоретичною. Поки що наявні пристрої далекі від цих параметрів за масштабом і стабільністю, однак темпи розвитку галузі вимагають постійного моніторингу.

Окремої уваги заслуговує те, що дослідження фокусується саме на фізичних, а не логічних кубітах, оскільки корекція помилок залишається центральною інженерною проблемою. Це уточнює практичну площину дискусії про міграцію на квантово-стійкі схеми та про строки, в які спільноті біткоїна доведеться адаптувати криптографію.

Аналіз Cryptalist: Публікація переглядає нижню межу ресурсів, необхідних для атаки на ECDSA-ключі біткоїна, і підсилює аргументи на користь завчасного переходу на постквантові схеми підпису. Для інституційних учасників це сигнал враховувати квантовий ризик у довгострокових моделях безпеки кастодіальних і некастодіальних рішень. Водночас розрив між розрахунковими 29 588 кубітами та поточними можливостями реальних систем залишається значним, що зберігає вікно для підготовки.